Будинок на вул.Театральній, 10. У будинку є престижний магазин швейцарських годинників “Женева”.

Будинок на вул.Театральній, 10. У будинку є престижний магазин швейцарських годинників “Женева”. Це зображення було завантажене з дописом Будинок на вул.Театральній, 10.

Оздоблення будинку на вул.Театральній, 10. Це зображення було завантажене з дописом Будинок на вул.Театральній, 10.

Оздоблення будинку на вул.Театральній, 10. Це зображення було завантажене з дописом Будинок на вул.Театральній, 10.

Оздоблення будинку на вул.Театральній, 10. Це зображення було завантажене з дописом Будинок на вул.Театральній, 10.

З північної сторони укріплення міста йшли між вулицею Скарбківською (Лесі Українки) й Стрілецькою (Данила Галицького). Тут також ішов ряд башт: на розі від Губернаторських валів згадана вже римарська, далі 2 — пивоварів і медоварів, 3 — шапкарів і сідельників, 4 — ткачів, 5 — мечників, 6 — міховників, мулярів і бляхарів (навпроти костелу Марії Сніжної), 7 — кушнірська на Краківській брамі, 8 — пекарська, в розі при домах Скарбка. Краківська брама була на місці, де Скарбківська вулиця сходиться з Краківською; це була могутня будова, з подвійними воротами. Та через те, що ворота не були прямо проти себе, між ними все панувала темнота.

Краківська вул. в XV ст. звалася «Татарською» або «Поганською», названа так тому, що при ній коло Краківської брами було кілька домів татар. Татари в більшім числі мешкали на передмісті за брамою. Старші кам'яниці: ч. 24 — балкон в стилі рококо, ч. 11 — купецькі відзнаки з поч. XIX ст., ч. 34 — прикраса в стилі цісарства.

На місці, де стоїть Народний Дім і церква Преображення, був монастир і костел чину св. Трійці, званого тринітаріями, що займалися викупом невільників з турецької неволі. Тринітарії оселилися тут 1695 р. й жили до скасування чину 1783 р. Цісар Йосиф II монастирські будинки призначив на заснований ним львівський університет. У костелі уладжено бібліотечну салю, й тут 16 листопада 1784 р. відбулася інагурація нового університету. Саля була прибрана адамашковими котарами (портьєрами), портретом цісаря й мальовилами, що зображали університетські будинки. На столі були зложені диплом, печать та інсигнії університетських властей.

Далі стояв т. зв. Низький Замок, названий так для відрізнення від Високого Замку на горі. Він лучився з мурами міста при північно-західнім розі, фронтом стояв до теперішньої вул. Рутовського, починаючи від вул. Лукасінського (Низький Замок), до половини промислової школи. Повстав він разом із першими укріпленнями міста в XIV ст., двічі горів, був перебудований і в руїнах дотривав до початку XIX ст. Низький Замок був резиденцією королівського старости. Вхід був десь навпроти Народного Дому (до 1990 р. - окружний Будинок офіцерів).

Вигляд Преображенської церкви з Ратуші. This image was uploaded with the post Панорама міста з Ратуші на Преображенську церкву і проспект Чорновола.

Показ мистецтва створення оберігів. Українське народне мистецтво. Під час святкування 750-річчя Львова. This image was uploaded with the post Торгівля на вернісажі.

Показ кожушаних виробів. Українське народне мистецтво. Під час святкування 750-річчя Львова. This image was uploaded with the post Торгівля на вернісажі.

Показ ткацьких виробів. Українське народне мистецтво. Під час святкування 750-річчя Львова. This image was uploaded with the post Торгівля на вернісажі.

Торгівля на вернісажі. Українське народне мистецтво на Вічевій площі. Під час святкування 750-річчя Львова. This image was uploaded with the post Торгівля на вернісажі.

Торгівля на вернісажі. Українське народне мистецтво на Вічевій площі. Під час святкування 750-річчя Львова. This image was uploaded with the post Торгівля на вернісажі.

Торгівля на вернісажі. Українське народне мистецтво на Вічевій площі. Під час святкування 750-річчя Львова.

Оздоблення Вірменської церкви. This image was uploaded with the post Вірменська церква.

Оздоблення Вірменської церкви. This image was uploaded with the post Вірменська церква.

Вірменська церква на вул.Вірменській була збудована у другій половині XIV століття (1363-1370рр.) майстром Доре, або Дорхі. Протягом кількох століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 р. церква стала соборною, бо у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Руси та Валахії. Надалі навколо неї склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 р., П. Красовський), палац архієпископа (XVIII ст.), вірменський банк (XVII ст.), монастир бенедиктинок (1682 р.), пам'ятна колона з постаттю св. Христофора та дерев'яний вівтар з композицією "Голгофа" (XVIII ст.), огорожі з брамами (XVII-XIX ст.).
Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 р. навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671 р.), а згодом в ризницю (1731 р.). В 1630 р. прибудовано прямокутний західний неф. Після пожежі 1712 р. інтер'єр набуває бароккового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908-1927 рр., що здійснювалася під керівництвом архітектора Ф. Менчинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури,- накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над нефом XVII ст., орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Я. Г. Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер).