Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Усе

Княжі укріплення

 

Княжа гора, на якій були головні укріплення княжого Львова, це найдальше на захід висунена частина узгір'їв, що підносяться над містом. По східній стороні Княжої гори був глибокий яр; далі за яром підносилася друга гора, вища від тамтої і значно ширша. Давньої назви її не знаємо, в XVI ст. звали її горою «Бідель», потім Замковою, бо на ній був замок за польських часів. Тепер побіч руїн замку стоїть на ній могила Люблінської унії.

Вул.Лисенка з виглядом на Домінікаський собор

 

Вул.Лисенка з виглядом на Домінікаський собор. This image was uploaded with the post Вигляд на Підвальну з вул.Просвіти.
Микола Віталійович Лисенко (22 (10) березня 1842 р., с. Гриньки (Полтавщина) - 6 листопада (24 жовтня) 1912 р., Київ) - видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Походив з козацько-старшинського роду Лисенків.
Навчався у Харківському та Київському університетах, мав звання кандидата природничих наук.
Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у "Київській Громаді".
1867-1869 - завершив музичне навчання у Лейпцігу.
1874-1875 - вдосконалював майстерність у Петербурзі в М.Римського-Корсакова.

Вул.Беринди і площа Катедральна

 

Вул.Беринди і площа Катедральна. Вигляд в сторону проспекту Свободи. This image was uploaded with the post Кут площі Ринок тв вул.Галицької і Беринди.

Памво Беринда (між 50-70-ми рр.16 ст. — †(13)23 липня 1632) — видатний діяч української культури, лексикограф та письменник.

Народився в Прикарпатті. Світським ім'ям Беринди було Павло. При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво.

Працював у Стрятинській (1597-1605) та Крилоській (1606-08, тепер Івано-Франківська область) друкарнях. Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613 — 1619), у Львові (до 1613) постригся в ченці. З 1619 р. жив у Києві. Був головним друкарем, редактором і перекладачем у Києво-Печерській друкарні. Найвизначніша праця Беринди — перший друкований український словник «Лексикон славеноросский альбо імен толкование» (1627; 1653). В ньому близько 7 тис. слів — загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку 17 ст. Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії. Памво Беринда був одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. 1616 р. Б. видрукував у Львові різдвяний діалог із пролога, промов семи хлопців та епілога «На Рождєство Христа вєршє для утєхи православним христіанам». До діалога додані були інші вірші на церковні теми.

Українське міщанство на жовківськім передмісті

 

Жовківське передмістя з часом посунулося за Полтву. Широку рівнину над Полтвою називали здавна Болонями або Лугами; там були пасовиська, з яких рівно користали мешканці міста й передмістя. Частина лугу називалася Чарачениця.
В новіших часах Жовківське передмістя було відоме городництвом. На початку XIX ст. при теперішній вул. Зборовських (Донецькій) були великі городницькі заклади німців Шнайдера й Гайслера, котрі не мали ще ніякої конкуренції й робили на квітах великі маєтки, але у другім поколінню їх доми підупали. При Замарстинівській вулиці були теж городники, зокрема Штінцінг, які знову продукували ярину.

Собор святого Юра. Вигляд з площі святого Юра.

 

Собор святого Юра. Вигляд з площі святого Юра.

Архикатедральний собор Св. Юра у Львові, греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при манастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762). Вважається головною святинею греко-католиків.

Чужі оселі

 

Окрім українців (русинів) у місті були ще інші народи, різного походження. З Вірменії прибули до нас вірмени. Як турки завоювали їх країну, вони з Азії подалися на Крим і звідти перейшли до Львова. Тут вони були у значнім числі і в княжім місті мали аж три церкви — св. Анни, св. Якова й св. Хреста, їх головним осередком був Старий Ринок, тут вони жили ще довгі часи й затримали свої купецькі права. Вірмени мали в XV ст. біля Старого Ринку свою лазню; коло монастиря св. Якова був знову «вірменський міст».

Старий замок

 

До сходу Княжа Гора опадає до тераси на Замковій вулиці. Тут була нижча частина міста, її призначено на оселі людності, укріплення складалися також із валів і частоколів і оточували гору півколом та опадали десь до теперішньої Жовківської вулиці (Б. Хмельницького). Як виглядали ці укріплення, не знаємо нічого певного. В 1900 р. віднайдено під час земляних робіт підземний хідник завширшки й заввишки півтора метра, що веде від Княжої Гори поперек через вул. Татарську й Жовківську і виходить на вул. Бальонову (Гайдамацьку). З яких часів цей перехід — цього не знаємо.

Княжий замок

 

В котрім місці лежав княжий город, про це давні літописи не говорять нічого. Новіші наукові досліди виказали, що княжий замок стояв там, де є тепер плантації (сквери, зелені насадження) Високого Замку, але не на цілім узгір'ю, а тільки на крайній західній горі, що опадає стрімко до Замкової вулиці. Цю гору називаємо Княжою.
Княжа гора, Високий Замок, Гора Лева, Високий Замок поч. XVII ст.Верх Княжої Гори знаходиться на плантаціях, між домиком огородника й штучною печерою. В давні часи (до 1830-х рр.) на місці, де тепер є домик огородника і реставрація (ресторан), ішов глибокий, стрімкий яр, так, що Княжа Гора була цілком відділена від другої гори, на якій стоїть тепер могила Люблінської унії. Княжа Гора була з природи дуже оборонна, збоча її спадали стрімко на всі сторони. На давніх малюнках вона має вид стіжка. Верх гори є тепер значно обнижений; коли закладено в 1830—1840 рр. замкові плантації, засипано згаданий вище яр і до засипання його ужито землі з Княжої Гори. Колись гора мусила бути така висока, як є ще у найвищім місці, над штучною печерою.

Початки Львова

 

Львів завдячує свій початок галицько-володимирському королеві Данилові. Щоби захистити свою державу від татар, Данило в різних місцях Галичини, Волині й Холмщини ставив кріпкі замки, городи. Так і на узгір'ях, над низиною ріки Полтви поставив город (замок) і назвав його Львовом, від імені молодшого сина Льва. Першу згадку про наше місто подає Галицько-Волинський літопис з нагоди пожежі Холма під 1259 р.: «Таке було полум'я, що з усеї землі, бачено заграву, що й зо Львова дивлячися бачили по полях белзьких, задля горіння сильного полум'я» (літопис не має докладних дат, і 1259 р. не є певний; проф. М.Грушевський кладе цю вістку на 1255 р.).

Пам'ятний напис на оглядовому майданчику Високого Замку

 

Пам'ятний напис на оглядовому майданчику Високого Замку.
At this place in XI-XIV centuries there stood a defensive castle of Old Ukrainian princes.
During the liberation war under the command of hetman Bogdan Khmelnitskyj Ukrainian army surrounded Lviv and on the 14th of October 1648 Maxim Krivonos's regiment took Vysokyj Zamok by storm.
In 1869 an observation ground was built at Vysokyj Zamok.
After the resumption of Ukrainian Independence in 1991 the Ukrainian State flag was raise here.

This image was uploaded with the post Панорама Львова з Високого Замку.

Синдикація вмісту