Українські міщани (ч.2)

Руська вулиця була свідком і тріумфів, і недолі нашого міщанства. В 1539 р. святковано тут відновлення львівського владицтва. Наші міщани кільканадцять літ вели заходи, щоб добути собі єпископа, і врешті, по довгих заходах і коштах, добилися свого. Першим єпископом став Макарій Тучапський, львівський міщанин і діяльний член братства. В 1584 р. напередодні Різдва, 3 січня (в цей час різниця між юліянським і григоріянським календарями становила 10 днів), на Успенську церкву напав латинський архієпископ Соліковський, вигнав із церкви вірних, що тут зібралися, зневажив священика і врешті запечатав церкву,— таким способом хотів присилувати братство, щоб згодилося святкувати свіжозаведений григоріянський календар. По довгім процесі наші міщани змогли оборонитися, і церкву відкрито. В 1586 р. відвідав братство патріарх Єремія, надав йому нові права. Тоді почався живий рух у братстві, зреорганізовано школу, друкарня почала широке видавництво. Але серед братчиків почалися також суперечки на релігійнім тлі, деякі браття перейнялися лютеранством. Єпископ Гедеон Балабан, відомий нагальною вдачею, деяких з них навіть викляв з церкви. В 1594—1595 рр. братство мусило вести процес з магістратом за право дзвонення. До церкви впали п'яні магістратські слуги, тягнули священика за бороду і викрикували: «Попе-хлопе, розказує тобі бурмістр, щоби ти не важився дзвонити, віра ваша нечиста!..» Братство мусило йти перед суд, і процес виграно. Магістрат безнастанно звертався проти міщан з Руської вулиці і накладав на них щораз нові заборони. Братство боронилося. Дня 27 серпня 1599 р. в домі Ставропігії відбулися збори делегатів усіх львівських братств. На них порішено наложити податок на всіх міщан-українців і розпочати процес з містом, щоб добути собі рівноправність з іншими горожанами. Всі делегати зобов'язалися «у всьому одностайно, вірно і невідступне до скінчення справи стояти, не щадячи маєтностей, часу і самих себе. А якби котрий мав відступити, таким мають погорджувати, як проклятим, і вважати його відступником та шкідником церкви і всеї громади». Процес, який братство розпочало перед королівським судом, вівся з перервами сто сорок років! Аж 1745 р. українців допущено до всіх міських урядів, ремесел і цехів.
Але в тім же часі Руська вулиця почала діставатися під вплив жидів. У 1738 р. король вперше дозволив жидам вести торгівлю на Руській вулиці. З кожним роком жиди скріплювалися тут, врешті значна частина українських домів перейшла в їх руки.