Низький Замок

Далі стояв т. зв. Низький Замок, названий так для відрізнення від Високого Замку на горі. Він лучився з мурами міста при північно-західнім розі, фронтом стояв до теперішньої вул. Рутовського, починаючи від вул. Лукасінського (Низький Замок), до половини промислової школи. Повстав він разом із першими укріпленнями міста в XIV ст., двічі горів, був перебудований і в руїнах дотривав до початку XIX ст. Низький Замок був резиденцією королівського старости. Вхід був десь навпроти Народного Дому (до 1990 р. - окружний Будинок офіцерів). Над вхідною брамою була мала вежа, де був архів городських і земських актів; наліво при брамі були в'язниці для кримінальних злочинців; направо вхід до міської канцелярії, де урядували «палестранти» (адвокати). У бічних крилах надолі були «великі покої», призначені для шляхти, що приїздила на суди, дальше кухні, возівня тощо. На поверсі були салі, де відбувалися засідання трибуналу; стіни й стелі були пишно розмальовані. Головний будинок мав різні офіцини й прибудови. В одному крилі був бургграфський архів, далі вежа для злочинців із шляхетського стану, «кордегарда» для сторожі, п'ять домиків, які наймалися за чиншом, врешті замковий костел чи каплиця св. Катерини з дерев'яною дзвіницею й мешканням плебана (парох, парохіяльний священик). Замок був якби мініатюрою міста; від самого міста був навіть відділений ровом (при вул. Рутовського).
З історичних подій, зв'язаних із замком, важніша та, що 1537 р. король Жигмонт Старий мусив тут упокоритися перед шляхтою, яка підняла проти нього бунт, т. зв. «кокошу війну». В 1704 р. проживав тут шведський король Карло XII, пізніший союзник гетьмана Мазепи. При кінці XVIII ст. замок був уже в руїні, шкодила йому особливо вогкість, що йшла від багон Полтви. Австрійський уряд дарував знищені мури галицьким «станам», а вони 1802 р. продали їх місту; магістрат випродав цеглу жидам, і з неї побудовано кам'яниці на Краківській площі (пл. Князя Ярослава Осмомисла).
Площу, що лишилася на місці Низького Замку, називано площею Каструм (castrum — замок). Частину цеї площі купив гр. Станіслав Скарбек і побудував там велику будову, т. зв. Скарбківський театр (тепер театр їм. М. Заньковецької). Робітників доставляли великі маєтки цього магната — це були ще панщизняні часи. Від ранку до пізнього вечора селянські фіри звозили будівельний матеріал — дерево, цеглу, вапно, каміння. У багнистий грунт вбито кількадесят тисяч дубових паль, які привезено із скарбових лісів біля Миколаєва над Дністром. Граф Скарбек, відомий ощадністю, сам доглядав будови і безнастанно сварився з майстрами за кожну витрачену цеглу. В 1842 р. будова була докінчена і тут приміщено польський театр. Крім театральних вистав, відбувалися тут і концерти. В 1847 р. концертував тут славний Ліст з величезним успіхом; в 1903 р. відбувся у цій салі концерт на честь Лисенка, на якім до фортеп'яна засів і сам ювіляр. Бували тут і інші українські концерти.
На частині площі Каструм стоїть міський промисловий музей (до 1990 р. Львівський філіал музею В. І. Леніна) (з 1905 р.). В музею — цінні пам'ятки давнього ремесла й артистичного промислу — металеві вироби, давні окуття і прикраси, хатня обстанова, меблі, кераміка, пояси, убрання, народне мистецтво. Тут же є міська галерея образів, цінна мальовилами старих майстрів.
По другім боці вул. Рутовського розміщений музей Дідушицьких (тепер природничий музей) з показами краєвої звірні (фауни) і рослинності, мінералів, етнографії і передісторичних пам'яток. До зібрання етнографії причинився багато наш земляк проф. Володимир Шухевич. Будинок музею — у стилі цісарства. Інша кам'яниця в тім же стилі, вул. Рутовського, ч. 21 — з фігурою св. Флоріяна.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.