Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Мікрорайони Львова

Княжі укріплення

 

Княжа гора, на якій були головні укріплення княжого Львова, це найдальше на захід висунена частина узгір'їв, що підносяться над містом. По східній стороні Княжої гори був глибокий яр; далі за яром підносилася друга гора, вища від тамтої і значно ширша. Давньої назви її не знаємо, в XVI ст. звали її горою «Бідель», потім Замковою, бо на ній був замок за польських часів. Тепер побіч руїн замку стоїть на ній могила Люблінської унії.

Вул.Лісна в Рудно

 

Вул.Лісна в Рудно. На окраїні селища біля лісу. This image was uploaded with the post Сосновий ліс на окраїні Рудно.

Сосновий ліс на окраїні Рудно

 

Сосновий ліс на окраїні Рудно. Біля вул.Лісної.

Див.також: 
Вул.Лісна в Рудно

Бічна вул.Піскової в Рудно

 

Бічна вул.Піскової в Рудно. Біля кар'єру. This image was uploaded with the post Вигляд на духовну семінарію в Рудно.

Новобудови 90-х в Рудно

 

Новобудови 90-х в Рудно. Біля кар'єру та духовної семінарії. This image was uploaded with the post Вигляд на духовну семінарію в Рудно.

Новобудови 90-х в Рудно

 

Новобудови 90-х в Рудно. Біля кар'єру та духовної семінарії. This image was uploaded with the post Вигляд на духовну семінарію в Рудно.

Вигляд на духовну семінарію в Рудно

 

Вигляд на духовну семінарію УГКЦ в Рудно. В радянські часи тут був піонерський табір. На передньому плані - кар'єр, з якого добували вапнякове каміння. This image was uploaded with the post Вигляд на духовну семінарію в Рудно.

Вигляд на духовну семінарію в Рудно

 

Вигляд на духовну семінарію УГКЦ в Рудно. В радянські часи тут був піонерський табір. На передньому плані - кар'єр, з якого добували вапнякове каміння.

Вул.Піскова в Рудно

 

Вул.Піскова в Рудно. Вигляд на перехрестя з вул.Т.Шевченка. This image was uploaded with the post Вул.Т.Шевченка в Рудно.

Вул.Піскова в Рудно

 

Вул.Піскова в Рудно. This image was uploaded with the post Вул.Т.Шевченка в Рудно.

Вул.Т.Шевченка в Рудно

 

Вул.Т.Шевченка в Рудно. Вигляд з перехрестя з вул.Пісковою. This image was uploaded with the post Вул.Т.Шевченка в Рудно.

Вул.Т.Шевченка в Рудно

 

Вул.Т.Шевченка в Рудно. Вигляд з перехрестя з вул.Пісковою.
Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 — 10 березня 1861) — відомий український поет, письменник, художник.
Член Кирило-Мефодiївського братства. Перебував на засланні в Оренбурзi (1847–1857). У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення. Стояв на позиціях державної самостійності України.
В історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне як своєю обдарованістю, так і місцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та популярністю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту під наглядом жандармів. Трагічно важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим». Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні.

Вул.Лисенка з виглядом на Домінікаський собор

 

Вул.Лисенка з виглядом на Домінікаський собор. This image was uploaded with the post Вигляд на Підвальну з вул.Просвіти.
Микола Віталійович Лисенко (22 (10) березня 1842 р., с. Гриньки (Полтавщина) - 6 листопада (24 жовтня) 1912 р., Київ) - видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Походив з козацько-старшинського роду Лисенків.
Навчався у Харківському та Київському університетах, мав звання кандидата природничих наук.
Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у "Київській Громаді".
1867-1869 - завершив музичне навчання у Лейпцігу.
1874-1875 - вдосконалював майстерність у Петербурзі в М.Римського-Корсакова.

Вул.Беринди і площа Катедральна

 

Вул.Беринди і площа Катедральна. Вигляд в сторону проспекту Свободи. This image was uploaded with the post Кут площі Ринок тв вул.Галицької і Беринди.

Памво Беринда (між 50-70-ми рр.16 ст. — †(13)23 липня 1632) — видатний діяч української культури, лексикограф та письменник.

Народився в Прикарпатті. Світським ім'ям Беринди було Павло. При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво.

Працював у Стрятинській (1597-1605) та Крилоській (1606-08, тепер Івано-Франківська область) друкарнях. Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613 — 1619), у Львові (до 1613) постригся в ченці. З 1619 р. жив у Києві. Був головним друкарем, редактором і перекладачем у Києво-Печерській друкарні. Найвизначніша праця Беринди — перший друкований український словник «Лексикон славеноросский альбо імен толкование» (1627; 1653). В ньому близько 7 тис. слів — загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку 17 ст. Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії. Памво Беринда був одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. 1616 р. Б. видрукував у Львові різдвяний діалог із пролога, промов семи хлопців та епілога «На Рождєство Христа вєршє для утєхи православним христіанам». До діалога додані були інші вірші на церковні теми.

Синдикація вмісту