Успенська церква

Під патронатом братства була церква Успення Богородиці. Першу вістку про неї маємо з 1399 р. Ця найдавніша церква погоріла при пожежі Львова 1527 р., братство на руїнах вибудувало нову, але вже 1547 р. мури почали розсуватися, і братство мусило приступити до ґрунтовної перебудови. Нову церкву закінчено 1559 р., будував її Петро Італієць з Люгано; значну підмогу братству дав молдавський воєвода Олександр — на честь його вмуровано таблицю над вхідними дверима, і з того часу церкву називано волоською. Але при пожежі 1571 р. Успенська церква знову погоріла. Ставропігія мусила взятися до нової будови. Розпочато її 1591 р. під проводом архітектора-італійця Павла Римлянина. Церкву будовано зразу з цегли, але як уже частина мурів була піднесена, братство змінило рішення, розібрало цеглу і поставило мури з тесаного каменю. Коштовна будова протягалася довгі роки й по сорок роках була готова. 26 січня 1631 р. посвятив її львівський владика Єремія Тисаровський при участі київського архімандрита Петра Могили й багатьох гостей. В 1779 р. від удару грому погорів дах церкви, обновлено його аж 1795 р.
Назверх церква Успення відзначається величавою стіною, одним із найбільш монументальних творів Відродження у Львові. Чотири пілястри ділять стіну на три аркади, під гзимсом є дорійський фриз, на його метопах зображені поперемінно розети і різьби з емблемами з літургії і зображеннями релігійного змісту. Вхід до церкви веде по сходах, через вузькі двері. Побіч на зверхній стіні в золоченій рамі за склом — Богородиця, мальовила Миколи Петрахновича з половини XVII ст. Передсінок церкви має хрестове склепіння, над ним є одна з бань. Головна нава має чотири тосканські стовпи, на яких опирається головна баня, з чотирма вікнами вдолі й вісьмома в т. зв. ліхтарні, прикрашена розетами. Під нею герби молдавського воєводи Мирона Бернавського і царя Федора Івановича, як ктиторів церкви, та Жигмонта III. Третя баня є над апсидою. Стіни поділені пілястрами, при них від хору ідуть галереї.
Церква Успення до XVIII ст. була багато прикрашена мальовилами і різнорідними предметами церковного культу. З тих прикрас у новіших часах пропало багато. З давніх образів залишилися: за престолом — Богородиця у срібній ризі, яку робив визначний золотар Григорій Недільський 1692 р.; у бокових вівтарях — Богородиця і св. Миколай, також у ризах; намісні ікони Богородиці, Христа і чотирьох євангелістів; над входом до каплиці Воплочення 16 сцен Христових страстей та ін. Звертає увагу також великий портрет Костянтина Корнякта. Успенська церква була дуже багата на церковну утвар. В інвентарі 1637 р. згадується 7 євангелій, оправлених у срібло, 17 хрестів, 8 чаш, 12 ламп, 10 корон, 7 вінців — все срібне й золочене. Тепер найціннішим вважається артистично виконаний срібний хрест роботи Андрія Касіяновича з 1638 р. Багато дорогоцінних предметів пропало під час різних реквізицій.
Братство дбало про богослужіння і його красу. Священиків було два або три і диякон. У XVIII ст. крім звичайних богослужінь, тобто утрені, великої служби божої і вечірні, відправлялися ще щодня окремі ранні співані служби. Служби божі були з вічної фундації різних добродіїв міщан і шляхти. У церкві співав усе хор, зложений із студентів, під проводом дяка. Дяки були тоді освічені люди, вчили не раз у школах, пізніше ставали священиками.
В 1660—1670 рр. церковні співаки — басисти і дишкантисти — мали свої окремі убрання — зелені жупани.
Під час більших свят прикрашувано церкву різними способами. В Лазареву суботу перед квітною неділею студенти приносили до церкви «багнята», тобто лозу. У страсний тиждень ставлено величавий «Божий гріб». Це була столярська будова, що зображувала гріб Спасителя, з видом Єрусалиму, ангелами, трьома Маріями, знаряддям страстей. Гріб був прикрашений різнобарвними лампами і смолоскипами. На Зелені свята прибирано церкву зеленим гіллям і підлогу висипувано травою. На празник Успення виставляли образ Успення Богородиці з ангелами і ін. На Різдво в церкві був вертеп.