Підтвердження грамоти галицького князя Льва Даниловича Миколаївській церкві

1448 р., квітня 6.— ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА IV ГРАМОТИ ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗЯ ЛЬВА ДАНИЛОВИЧА, ВИДАНОЇ НА ВОЛОДІННЯ ДВОРИЩАМИ, ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ ТА ЛЮДЬМИ З ЇХ ПОВИННОСТЯМИ МИКОЛАЇВСЬКІЙ ЦЕРКВІ У ЛЬВОВІ

Во ім'я господа амінь. На довічну чинність акту. Щоб помилково не сталося шкоди через недбале ставлення до подій минулого і через те, що сенатори королів і володарів можуть прийняти інакше рішення, ніж це, слід навічно скріпити те, що відбулося, писемним свідченням.
Тому ми, Казімір [IV], з божої ласки король Польщі, володар земель Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Ленчицької і Куявської, а також великий князь литовський, руський і прусський, пан і спадковий володар Хелмінської землі, Ельблонга і Померанії, повідомляємо цим листом усіх і кожного, сучасників і нащадків, кому слід і хто виявить бажання про це знати, що благочесний Іван, священик храму Миколи-угодника у нашому місті Львові або його передмісті, звернувся до нас) просив, щоб ми дозволили перекласти з руської мови на латинську і удостоїли з нашої особливої королівської милості поновити, підтвердити й апробувати переклад листа чи привілею, ласкаво і довірочно наданого його предкам святої пам'яті князем Львом. Дослівний зміст згданого листа чи привілею такий:
Я, Лев [Данилович], князь земель Русі, син короля Данила [Галицького].
Порадившись з нашого радою, як наш прадід, званий за руським звичаєм, цезарем Володимиром, також володар Русі й наш батько з своєї великої вдячності давав і дарував немало церквам чи радше божим храмам грецького обряду всюди на наших руських землях, так і ми на славу імені всемогутнього бога та на честь святих храмів, а саме [храмові] святого Миколи, розташованому в львівському передмісті під Високим замком побіч гори, що в народі зветься Будельничою, при вулиці або ж при громадській чи спільній дорозі, яка проходить Львовом з Волині, відступаємо і даруємо навіки цій названій церкві святого Миколи догідні місця, тобто площі, а також дворища з обох боків згаданої вулиці та іншої, з Волині, яка йде від львівської міської брами, починаючи від храму [церкви] святого Миколи та його дворища, що [починається] навпроти храму з нижньої частини вказаної вулиці від дворища, відданого і подарованого дияконам, дякам, священикам та служителям храму святого Миколи. Це дворище навпроти храму святого Миколи, за дорогою що ззаду межує з вищезгаданою вулицею, частково прилягає до храму святого Федора і нижче до межі храму Воскресення нашого спасителя Христа аж до цієї дороги, яка веде від згаданого храму господа нашого Ісуса Христа, тобто його найсвятішого Воскресіння, і повертає нижче до ріки, а за храмом святого Федора аж до брами Львова і вищеназваної вулиці Волинської, від святого Миколи аж до святого Онуфрія; а також всі доми з обох боків цієї вулиці, городи, дворища, чинші, повинності, слуги з усіма підданими, іншими словами з підлеглими, починаючи від храму і двору святого Миколи вздовж до монастиря Онуфрія, щоб подібним був [цей] маєток чи володіння або, по-іншому, ґрунт з маєтком або спадщиною монастиря цвинтаря, а також город монастиря святого Онуфрія і по тій же дорозі, повертаючи до [храму] святого Миколи, всю гору, що називається в народі Будельнича, при дорозі, яка проходить через гору Кальварію, що видніється на верхній частині [самої] гори Будельничої, разом з городом храму святого Миколи і на цьому городі [церкви] святого Миколи вільне право брати тобто черпати воду, що протікає до нашого двору у місті Львові, а радше до Нижнього замку біля кухні. Так, отже, цій самій [церкві] назавжди і на вічні часи ухвалюємо і відступаємо право на [всі ці] володіння та користування ними. І в цих дворах [храму] святого Миколи вищезгаданої вулиці буде вільно всім всякого роду ремісникам і кожному зокрема займатися своїм ремеслом, саме кравцям, кушнірам, шевцям, ковалям, різникам і [людям] всіх видів ремесел, домагатися всіма способами своєї вигоди за міським звичаєм і користуватися всіма прибутками за звичаєм міщан і втішатися пожитками, як всім громадянам Львова, і торгівлею та всякого роду товарами, також і в інших частинах або районах з тією ж свободою, як і громадянам Львова. У місті також буде дозволено купувати, продавати, як львівським міщанам чи то в місті, чи то в своїх домах і відтепер вони не повинні здавати ніякого чиншу ні податків як із своїх вигод, так і з доходів, ні не повинні нічого давати від своїх товарів, ні жодної повинності чи то у княжу скарбницю, чи то до замкового уряду, чи то до міського, лише всі свої кошти і витрати повинні будуть складати на покращення, зміцнення та відновлення храму святого Миколи, на те, що вказує і поручить їм уряд даної церкви. Для цього уступаємо і даруємо храмові святого Миколи з вищеназваною вулицею і з усіх вулиць довкола Високого замку, біля гори Кальварії, починаючи від брами при храмі святого Миколи з обидвох боків вулиць, щоби кожен голова сім'ї, який очолює свій дім або заробляє на хліб, був зобов'язаний сплачувати два гроші кожного року, постійно і навічно на потреби дому цієї ж церкви святого Миколи і при всіх інших необхідностях, передусім духовних, і на вищеназваних вулицях та дворах батьки сімей тільки до цього храму святого Миколи грецького обряду, а не до іншого завжди, постійно і навічно повинні бути готовими [служити] і бути йому послушними.
Крім того, вищеназваній церкві та її настоятелю даємо, даруємо [право] вільного користування на всіх лісах і лугах, що прилягають до міста, львівського замку для спорудження будівель та всіх інших потреб. Цей вищеназваний храм святого Миколи з усіма його прибутками і приналежностями надаємо і даруємо нашому писареві Жельдецькому Симеонові Івановичеві, дружині, дітям та його спадкоємцям назавжди і навічно, незалежно від того, чи будуть вони духовного сану чи ні. Однак хай буде йому дозволено мати інших священиків або духовних осіб, і щоб волею його не занедбувалася слава всемогутнього бога.
Нарешті, перше місце при їхньому єпископі, іншими словами, владиці надаємо і відступаємо Симеонові Івановичу та його спадкоємцям; у їхньому володінні буде згаданий храм святого Миколи і саме при [храмі] святого Миколи, і ніякому іншому чи то в місті чи поза містом Львовом, як і в усьому львівському окрузі ніхто не повинен бути в майбутньому заступником чи офіціалом. і львівські офіціали або вищеназваний заступник з каноніками, тобто крилошанами матимуть однакові прибутки, але вищеназваний офіціал буде зобов'язаний посвячувати стародавній храм, і це ніяк не належатиме до каноніків, ні до їхнього єпископа, по-іншому владики, а лише до вищезгаданого заступника або офіціала і до названого [храму] святого Миколи. Крім того, вищеназваному храмові святого Миколи і згаданому Симеонові Івановичу, шляхетному Жельдецькому та його спадкоємцям даємо і даруємо назавжди і навіки для більшої його користі [наділиї землі вшир і вздовж для сінокосу, які б назви їм не надавались, іншими словами землі, луг-об'їзд з урочищами: починаючи нижче ріки, що в народі зветься Полтва від першого місця, тобто від першого урочища, що зветься Ло-ушна і Німчиська, і до верхньої його частини, або поперек самого місця, що зветься Луг; а від ріки прямує до пагорбів, які називаються Холмиці і поміж вищеназваною рікою Полтвою і горбом, що зветься Холмець у тому самому місці, або, Інакше, в Лузі, зараз доручаємо нашому управителю Михайлові Куропосику зробити рів, по-іншому рів* на знак постійної пам'яті. І там, по той бік від того рову до пагорбів через малий горб, що в народі зветься Холмець, і через глибоке болото, що називається Тисцельова Дебря і також через іншу місцевість, яка зветься Кривий Потік, і через Кам'яний горб, по-іншому званий Мохнатий, аж до доріг, що межують з собою через провалля, або до вивозів, що тягнуться від міста Глиняни аж до Львова і дальше дорогою, починаючи від верхньої частини до верху болота Руди, а звідси вниз потоком аж до ями, по-іншому перекопу, що знаходиться над потоком, і від рову нижче прямо до верхньої частини, тобто Каменопольського броду, а далі від того броду Каменопольського нижче до монастиря святого Михайла, що стоїть над рікою Полтвою, і назад понад рікою Полтвою до першої місцевості, по іншому урочища Лопушни [і] Німчиська. і поміж тими місцями або урочищами згаданого наділу або грунту хай буде вільно [там] старатися про всякий прибуток та вигоду на свій розсуд, утримувати гаї або ліси, оселяти кметів, управляти для своєї потреби луги і поля і нехай вищеназваний Симеон та його законні спадкоємці користуються вищеназваними вигодами і прибутками, що належать до храму святого Миколи, не матимуть, одначе, жодного права їх передавати і зменшувати. З цих прибутків згаданий Симеон разом своїми спадкоємцями не будуть зобов'язані до жодного чиншу [і] робіт нам і нашим наступникам, ні до війни чи військових повинностей, ані не будуть зобов'язані до яких-небудь видатків на єпископа, ні на його наступників; зобов'язаний буде тільки своїми молитвами благати бога за нас і наших нащадків. Рівно ж жодних перешкод [не чинитимуть] наші вельможі, як і підлеглі та діти наші і наступники, і ніхто цього не повинен буде відняти у згаданого храму святого Миколи та названих Симеона і його наступників.
Якщо хто-небудь порушить розпорядження і мою волю на цей довічний дар, то хай цього не допустить, хай це зганьбить та якнайсуворіше засудить бог, хай цю справу поміж мною і ним розсудить і хай буде [на ньому] постійно і навіки прокляття всемогутнього бога на цьому світі і на майбутньому страшному божому суді.
І в підтвердження цього даємо нашу грамоту, або привілей, і велимо прикласти нашу печатку в присутності достойного митрополита галицького Йосифа з Крилоса, Андрія, князя ярославського, князя Марка, пана Васька та інших багатьох гідних довір'я [осіб], що були присутні при вищевказаному.
Цей руський документ, по-іншому грамота, писаний у Львові, в п'ятницю дня восьмого, місяця жовтня року 6800.
Писар наш Вікторин.

Отже, ми, добре зваживши і перевіривши цей лист, доброзичливо розглянули правомірне і справедливе прохання згаданого священика Івана і вирішили, що немає підстав заперечувати його справедливому бажанню, щоб чинність цього листа за нашою згодою була підтверджена в усіх його пунктах, статтях і параграфах згідно з оригіналом. І ось цим самим ми його апробуємо і підтверджуємо, визнаючи збереження за ним повноважної чинності і ваги на вічні часи.
На очевидніший доказ цього листа ми наказали підвісити тут нашу печатку.
Дано в місті Городку, на четвертий день після Похвальної неділі року божого 1448.
Присутніми були: шановний в Хресті панотець Григорій, львівський архієпископ; вельможні і славетні панове [Станіслав] ** з Остророга, каліський, Станіслав з Ходеча, руський; Михайло Мичило з Бучача, плоцький войський; каштеляни Добеслав Кміта з Вишнича, люблінський; Добеслав з Сєрадза, перемишльський; Павло зі Спрови, львівський; Петро з Шамотул; Михайло з Закшева; Ян зі Струтян, коронний маршалок, і інших якнайбільше при вищезгаданому було присутніх.
Дано рукою велебного Альберта з Жихліна, сандомирського кустоша, гнєзненського, краківського, вроцлавського і познанського костьолів каноніка, коронного підканцлера щиро нам милого.
Реляція цього ж велебного Альберта з Жихліна, коронного підканцлера.