Вулиця Яблоновських

Від Зеленої вулиці до вул. Яблоновських (Руставелі) тягнуться високі горби. В часах облоги Хмельницького 1648 р. була тут Вовча гора, яку зайняли українські війська. І з цієї сторони через Зелену вулицю йшов перший наступ на місто, під Галицьку браму. Пізніше згадується гола гора, звана «Скалкою»; нині тільки вуличка «На Скалці» (Скельна – бічна Яблоновських) пригадує це ім'я. Ці околиці належали до міста, під назвою Темричівського лану; місто наймало землі чиншівникам, і тут було багато городів, передміських домиків і пасік. У 1672 р. під час турецької облоги Львова стояв тут султанський мостівничий табір під проводом волоського воєводи Кантакузена: волохи висипали тут шанці й звідси обстрілювали місто. Скалка через те опустіла. В 1695 р. стояв тут табором польський великий гетьман Станіслав Яблоновський, опісля він загорнув собі ці землі й поставив тут величаву палату, заложив англійський парк і засадив вісім чотирикутників лип. Тут відбувалися магнатські забави й з'їзди. В 1792 р. хорват Моранович запускав звідси перший бальон (повітряну кулю). У 1795-1799 рр. був тут літній театр. 1822 р. військо купило палату з садами, й з того часу є тут казарми. 9 вересня 1848 р. на цій площі уладжено для львівської залоги богослужіння за жовнірів, що полягли у війні з Італією. Перед казармами було виставлено катафалк, а проповідь мав вікарій Успенської церкви о. Петро Лозинський. В 1877 р. на площі при вул. Яблоновських була перша крайова виставка. Посередині стояв дерев'яний будинок для промислу й рільництва, перед ним фонтан й квітники. За будинком стояли шопи для худоби й коней. На боці просто неба стояли рільничі машини: в різних місцях були малі павільйони приватних виставців, далі — будки з содовою водою, буфети тощо. Вхідні ворота були прикрашені зеленню й хоругвами. Така бідненька була ця виставка. Але на тлі горбків, укритих деревами, мала вона милий вигляд. Вулицею Яблоновських плив потік Сорока — згадана вже вище притока Полтви. Простір над річкою аж до теперішньої вулиці Зибликевича (частина вул. І. Франка – давніше Стрийської) був незаселений до XVIII ст., очевидно, через мокре положення. Густіші оселі були при вулицях Курницькій (тепер Длугоша – Кирила і Мефодія) й Гончарській (тепер Мохнацького – Драгоманова), На місці, де стара лісова школа (тепер господарство лісотехнічного інституту), був костел св. Mapка, заснований у XVII ст., знесений 1784 р.; по ньому залишилася назва вулиці (вул. св. Марка — тепер О. Кобилянської). Костел св. Mиколая, заложений 1694 р. для ордену тринітаріїв, що займалися викупом людей з турецької неволі, побудований у бароковому стилі. Парохіяльний дім, давній монастир, походить з 1745 р.
У будинках побіч цього костела міститься університет. Перед тим був тут єзуїтський конвікт (інтернат), а пізніше — казарми. Університет перенісся сюди в 1851 р. по спаленні давнього будинку при Краківській вулиці під час бомбардування Львова 1848 р. В цім університеті до 1919 р. українці мали ряд катедр на філософському, правничому й богословському факультетах. Згадати треба імена покійних професорів української літератури Якова Головацького й Омеляна Огоновського, історика Ісидора Шараневича; з живих — Михайла Грушевського й ін. Старий університет був тереном пам'ятних студентських «буч»; в 1910 р. на коридорі першого поверха від револьверного пострілу поліг студент Адам Коцко. При університеті розміщено малий ботанічний сад, ряд інститутів і університетська бібліотека.
При вул. Мохнацького є «Національний Музей», заснований митрополитом Андрієм Шептицьким 1905 р. (зразу як Церковний музей при церкві св. Юра). Він відзначається найбільшими в Галичині збірками релігійного малярства й різьби, має дещо з археології й етнографії. Архів музею має багато рукописів, головно до історії церкви, й величаву збірку стародруків, одну з найбільших на українських землях. При тій же вулиці, ч. 18, будинки найстаршої української приватної школи ім. Шевченка, що містяться тут від 1898 р.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.