Хтось може порадити добрі курси водіння?

Перекрили на ремонт вулицю Виговського від Кульпарківської до Кульчицької. В районі просто жах з корками. Увесь транспорт об'їжджає різними "городами", якщо рухається у напрямку Городоцька-Стрийська.

У Львові біля пам’ятника Данилові Галицькому знайшли фундамент давньої хати
У суботу, 6 жовтня 2007 року, під час ремонтних робіт поблизу пам’ятника Данилові Галицькому знайшли залишки фундаменту давньої хати. На місці розкопки працюють геологи та архітектори.
Як йдеться у повідомленні, фахівці за браком коштів не витягатимуть цінну знахідку та не зберігатимуть її у спеціальному місці. Наразі процес розкопок фотографують та знімають на камеру. Потім фундамент давньої споруди засиплють піском – законсервують до кращих часів.

Чи користаєтеся ви послугами розвізників джерельної води? Якщо так, які ваші враження?

Скажу про нас. Уже від весни вживаємо тільки їхню воду. В принципі супер. Багато експериментував з фільтрами - жодного порівняння.
Усе таки відчувається, що то є артезіанська чиста вода. Жодного накипу, прекрасно п'ється сирою.
Найбільша незручність з тими візниками - важко ловити. Їздять пару раз в тиждень, і не завжди в зручний час. І не завжди пунктуальні.

Пам'ятник Степану Бандері. На площі між вул.С.Бандери, митрополита Ангеловича та пл.Кропивницького. Через день після встановлення проводяться підготовчі роботи до його офіційного відкриття.

Ко́мплекс і́мені Степа́на Банде́ри у Льво́ві — пам'ятний комплекс у Львові на площі Кропивницького біля собору святих Єлизавети і Ольги. Основними елементами є пам'ятник Степану Бандері та cтелла української державності.

1341 р., лютий—червень *.— ЛИСТ «ПРАВИТЕЛЯ, АБО СТАРОСТИ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ» ДМИТРА ДЕТЬКА ДО МАГІСТРАТУ І КУПЦІВ м. ТОРУНЯ ІЗ ЗАПРОШЕННЯМ ПРИЇЖДЖАТИ З ТОВАРАМИ У ЛЬВІВ, ЯК ЦЕ МАЛО МІСЦЕ ПІД ЧАС ВЛАДИ ПОПЕРЕДНІХ КНЯЗІВ

Славним мужам і гідним віри намісникам, радникам, купцям усієї громади в Торуні — Дмитро Детько, правитель, або староста Руської землі [бажає] постійного здоров'я в богові.
Пам'ятаючи велику таємницю цього святого вислову: «блаженні, хто перебуває в мирі, бо їм належатиме земля», ми усунули суперечку, посіяну з намови диявола між польським королем Казіміром [III] і нами, й, натхненні животворним духом, подолавши спокусника людського роду, уклали союз згоди. Тому бажаємо, щоб усі, хто хоче їхати в Руську землю, знали, що згідно з правами наших попередників [кожен], нікого не лякаючись, може безпечно приїздити з товарами до Львова.

1340 р., після квітня 22*.— ІЗ «ХРОНІКИ» ЯНА ДЛУГОША — ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЛЬВОВА ПОЛЬСЬКИМ КОРОЛЕМ КАЗІМІРОМ III

...Коли король Польщі Казімір [III] довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо [і] після великодного тижня ** поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримували б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля зі всім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягли йому на вірність і послух.

Будівництво супермаркета Арсен по вул.Патона. Вигляд з вул.Патона.

Будівництво супермаркета Арсен по вул.Патона. Вигляд з вул.Патона.

Будівництво супермаркета Арсен по вул.Патона. Вигляд з вул.Патона.

Серед домів братства були також шкільні будинки. Були тут дві школи, одна «мала шкілка», дерев'яна, обліплена глиною, друга більша, мурована. Обидві були криті гонтою, з сильними дверми, які замикано на колодку, при вікнах були віконниці і з даху йшли ринви, якими вода сходила до мурованого «ринштоку». Під школами були великі пивниці, в яких переховували овочі, вино тощо, та також винаймали їх під час ярмарків купцям на товари. Школи були обведені парканом — братство пильнувало, щоб тут було чисто, й не раз вивозило звідси гній і сміття. Про внутрішнє уладження школи знаємо небагато.

Протягом XVI—XVIII ст. братство забудувало цілий чотирикутник між Руською, Бляхарською і Зацерковною (тепер сквер між Домініканським костелом і будинком №9 по вул. І.Федорова) вулицями. З давніх будов не залишилося нічого, на їх місці постали нові доми при кінці XIX ст. Але знаємо, що тут були головний будинок братства, будинок друкарні, дві школи та інші прибудови.

Церковне братство при Успенській церкві постало в XV ст., від 1530-х рр. розвивало чимраз більшу діяльність, врешті 1586 р. від антіохійського патріарха Йоакима дістало підтвердження нового статуту й титул Ставропігії. До братства могли належати особи всякого стану, міщани й міщанки; вписове (вступний внесок) було 6 грошей і річна вкладка також 6 грошей, але поза тим братія давала на братські цілі добровільні пожертви і в тестаментах записували більші легати. Число членів братства в 1586 р. було всього 14, потім зросло до 50. В члени вписувалися також різні визначні люди з-поза Львова: козацькі гетьмани Ружинський, Виговський, Тетеря та інші.

Українські міщани в давнім Львові займали невеличку дільницю при Руській вулиці.
Руська вулиця згадується під сею назвою вже в XV ст. В ті часи було тут всього 14 домів, що належали до наших міщан. В 1405 р. маємо перші імена цих міщан: Омелян, Іван, Реполуск, Гаврило, Іван Кушнір, Ленова, Гриць, Зань Кушнір, Петро, Кузьма, Васька, Улька, Матвій, Іван Бушкаль. Пізніше визначніші міщанські роди на Руській вулиці були Луцькі, Бабичі, Красовські в XVI ст., Білдяги, Добрянські, Стрілецькі — в XVII ст., Лясковські — в XVIII ст. Між ними були також греки Лангіші, Алвізи, Ізаровичі та інші.
При Руській вулиці побіч церкви Успення Богородиці знаходилися будинки Ставропігії.

1334 р., лютого 11.— ЛИСТ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗЯ ЮРІЯ ТРОЙДЕНОВИЧА ІЗ ЛЬВОВА ДО ВЕЛИКОГО МАГІСТРА ТЕВТОНСЬКОГО ОРДЕНУ ЛЮДЕРА ПРО НАМІР ЗБЕРІГАТИ З НИМ МИРНІ ВІДНОСИНИ

Всім, що вірно вшановують знамено Христа, що читатимуть або оглядатимуть дані сторінки, Юрій, з дару бога уроджений князь і володар Русі [шле] вітання і [бажає] радості у Христі та приємності в досягненні жаданих насолод.

1287 р.* — ЗАПИС У ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОМУ ЛІТОПИСУ ПРО ПОХОДИ ЗОЛОТООРДИНСЬКИХ ВІЙСЬК, ПЕРЕБУВАННЯ ЇX НА ЛЬВІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ І ОБЛОГУ ЛЬВОВА

Року 6791. Телебуга хотів іти на Краків, але не дійшовши до нього повернув назад у Торжку. Бо прийшла звістка до нього, що Ногай випередив його в поході на Краків. А про те була між ними велика незгода і, так й не зустрівшись з Ногаєм, пішов назад, на землю Льва, на місто Львів. І стояли у Львовій землі 2 тижні, харчуючись і не воюючи. І не давали з міста вийти за харчем. Хто ж виїхав з міста, одних убивали, інших брали у неволю, а деяких, пограбувавши, відпускали нагих, а ті від морозу помирали, бо була зима люта вельми... А по відході Телебуги і Ногая князь Лев [Данилович] полічив, скільки загинуло у його землі людей, скільки попало в неволю, скільки було вбито і скільки волею божею померло — [всього] дванадцять з половиною тисяч.

Перехрестя вул.Липинського і Промислової.

Виїзд зі Львова по Київській трасі.

Вул.Високий Замок. Вигляд з підніжжя гори Високий Замок. Вдалині - костел Св.Казимира.

Обриси вечірнього міста з гори Високий Замок.