Валова, Галицька

Галицьке передмістя лежало при шляху, що вже у княжих часах вів зі Львова до Галича. Мабуть, з тих часів походить перше заселення цієї околиці. Як постав новий Львів серед мурів, Галицьке передмістя починалося від Галицької брами, на перехресті теперішніх вул. Галицької й Собєського (Братів Рогатинців). Місце перед брамою звалося «Під стражею». Тут стояв малий костел Воздвижения Чесного Хреста, побудований в XVI ст. з цвинтариком довкола. Він був костелом ковалів, слюсарів, іглярів і котельників. Знесений за часів Йосифа II. В сусідстві була палата Потоцьких, що згодом перейшла у власність міста.

Старе місто, тепер середмістя, було обведене довкола укріпленнями з валів, ровів і мурів. Ці фортифікації йшли чотирикутником,— від сходу Губернаторськими валами (Сквер між Митною і Підвальною), від півночі Скарбківською (Л. Українки) вулицею, від заходу Гетьманськими валами (пр. Свободи), від полудня вулицею Собеського (Братів Рогатинців).
Укріплення складалися з:
1) внутрішнього муру з баштами,
2) зовнішнього муру з бастіонами,
3) першого рову,
4) валів із баштами,
5) другого рову.

Розкопки на площі Галицькій. Залишки старих фундаментів. This image was uploaded with the post Розкопки на площі Галицькій.

Розкопки на площі Галицькій. Залишки старих фундаментів. This image was uploaded with the post Розкопки на площі Галицькій.

Розкопки на площі Галицькій. Залишки старих фундаментів. This image was uploaded with the post Розкопки на площі Галицькій.

Один філософ сказав, що обов'язковими ознаками цивілізації є шинок, тюрма і кладовище. Не вдаючись у розгляд самого твердження, зауважимо, що з цього погляду Львів був дуже цивілізованим містом, було тут багато і шинків, і в'язниць, і кладовищ.
За середньовічними поглядами, покійника треба було ховати в освяченій землі. Це, звичайно, не стосувалося самогубців, а в окремих випадках — і страчених за вироком суду. Жертв численних епідемій зазвичай вивозили далеко за місто. Освяченою землею вважалася тільки земля навколо храму. Тому тут і виникали кладовища. У середмісті Львова (на площі в 36 га) їх було сім, разом з монастирськими. Багатих ховали у криптах (підземеллях) храмів, бідноті ж було добре і біля храму. На цвинтарі кафедрального собору існували фамільні гробниці (див. пл. Катедральна, с. 114).

Церква Св.Андрія. Від пл.Галицької та вул.Князя Романа. This image was uploaded with the post Церква Св.Андрія.

У княжім Львові, як знаємо, була німецька колонія, що вже за часів князя Льва мала свого війта. Німецькі оселі були в околиці костела Марії Сніжної. Як польський король Казимир зайняв Львів, він надав німецьким міщанам нові привілеї, а передусім дозволив їм закласти нове укріплене місто, на південь від Високого Замку, над Полтвою,– теперішнє середмістя. Ся околиця положена низько, багниста, в княжі часи заселена рідко, але не була зовсім безлюдною. Туди йшла важна дорога зі Львова на південь до Галича, і при сій дорозі мусили бути хоч малі оселі. Давня традиція говорить, що над Полтвою була церква Святого Хреста, потім монастир францішканів при теперішній вул. Рутовського (Театральній); на Полтві був десь тут млин вже згадуваного німецького війта Бертольда Штехера. Може бути, що в сю сторону протягалися німецькі оселі від костела Марії Сніжної, і тому німці дістали цей простір для себе. Так повстав новий німецький Львів. Осередком нового міста був теперішній Ринок, визначений у виді великого квадрата. Саме місто було невелике, також у виді чотирикутника, що кінчався мурами і ровами при теперішніх валах Гетьманських (просп.

Вигляд церкви Андрія та Бернадинського монастиря з Ратуші. This image was uploaded with the post Панорама міста з Ратуші на церкву Андрія та Бернадинський монастир.