1334 р., лютого 11.— ЛИСТ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗЯ ЮРІЯ ТРОЙДЕНОВИЧА ІЗ ЛЬВОВА ДО ВЕЛИКОГО МАГІСТРА ТЕВТОНСЬКОГО ОРДЕНУ ЛЮДЕРА ПРО НАМІР ЗБЕРІГАТИ З НИМ МИРНІ ВІДНОСИНИ

Всім, що вірно вшановують знамено Христа, що читатимуть або оглядатимуть дані сторінки, Юрій, з дару бога уроджений князь і володар Русі [шле] вітання і [бажає] радості у Христі та приємності в досягненні жаданих насолод.
Прагнемо довести рядом документів до відома вашій світлості і всім загально, що з уваги на численні обґрунтовані і законні причини, а також [з огляду] на добро, що є незаперечним, відповідним та належним [всій] державі, ми та блаженної пам'яті наші найдорожчі попередники, а саме Роман [Мстиславич], Данило [Галицький], Лев [Данилович], Юрій [Львович] та Андрій [Юрійович] разом із найсвітлішими знатними панами, колись генеральними магістрами Пруссії, починаючи з минулих часів від пана генерального магістра* і його наступників аж до часів славетного знатного пана з Браунтвейга, нині правлячого генерального магістра Прусської землі, і з їх землями, людьми та жителями звикли укладати та скріплювати союз постійного, усякого можливого миру та згоди, що видно як з документів цих же наших попередників, так і наших, складених у справі осягнення і дотримування згаданих угод. Бажаємо й ми такого союзу та згоди з преподобним паном Людером, славним вельможею з Браунтвейга, генеральним магістром Пруссії та його співнаставниками, його землями, його як знатними, так і простими людьми та жителями [з одного боку] та нашими боярами, а також військовими — Ходором, єпископом Галицьким, Дмитром Детьком, Хотьком, суддею нашого двору, Юрієм Лисим, Михайлом Єлезаровичем, Олександром Молдайовичем, Бориском Кракулою та нашими землями і людьми [з другого], без будь-якого прихованого підступу зберігати непорушне [союз та згоду] на вічні часи. Ми ж, щоб закрити рот наклепникам та брехунам і тим, що несправедливо шкодять умовам згаданого союзу, вважаємо за гідне, дбаючи про правду, відновити [нашу угоду] даним документом, щоб, набувши нового виразу та вигляду, вона втішалась більшою силою й обгрунтованістю.
На засвідчення цього всього ми веліли скріпити дані сторінки під-вішенням нашої та наших бояр або військових печаток.
Дано і звершено у Львові, в найближчу п'ятницю перед першою неділею великого посту**, року від втілення бога 1334.