Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Звичайні вулиці

Галерея вулиць Коновальця, Чупринки

 

Основні вулиці: Генерала Чупринки, Коновальця, Київська
Площа: М.Шашкевича
Інші вулиці: Мельника, Єфремова, Котляревського, Новий світ, Японська

Роман Йосипович Шухевич (псевдоніми: Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзвін) (*30 червня 1907 р., Краковець Яворівського повіту — †5 березня 1950 р., с. Білогорща під Львовом) — член галицького крайового проводу ОУН(б), потім (з осені 1943 р.) — генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА, голова Секретаріату УГВР. Загинув у бою.

Вихований під впливом ідей Визвольних Змагань у патріотичній атмосфері роду, Академічної гімназії у Львові та Пласту, Шухевич скоро включився в націоналістичні групи молоді й став у 1925 році членом УВО. З її наказу разом з Б.Підгайним виконав 19 жовтня 1926 року замах на польського куратора Львівського шкільного округу С.Собінського за денаціоналізаційну політику в українських школах.

Вивчаючи інженерію в Данціґу й у Львові, Шухевич здобув паралельно загальновійськовий вишкіл у польському війську. Але не допущений з політичних причин до іспиту в старшинській школі, доповнював знання на курсах у краю й за кордоном.

Галерея Вулиць Широка, Суботівська

 

Головні вулиці: Широка, Суботівська
Інші вулиці: Рудненська, Гніздовського, Роксоляни, Калнишевського

Галерея Вул.Листопадового Чину, Крушельницької

 

Основні вулиці: Листопадового Чину, Крушельницької
Площа: Св.Юра
Інші вулиці: Матейка, Устияновича, Новаківського, Технічна, Каменярів
Перейти до фотографій галереї

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) - держава, створена в листопаді 1918 року на частині українських земель, що входили до Австро-Угорської імперії.

- Історія

Напередодні Першої світової війни значна частина українських земель - Східна Галичина, Буковината Закарпаття - перебували у складі Австро-Угорщини. В жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав. Рішучі заходи зі створення власної держави почали робити й українці на західноукраїнських землях.

Галерея вулиць Миколайчука, Щурата

 

Основні вулиці: Миколайчука, Щурата
Інші вулиці: Ленона, Абхазька, Студинського, Багалія, Очеретяна, Плугова, Очаківська, Космічна
Перейти до фотографій галереї

Миколайчук Іван Васильович (15 червня 1941 - 3 серпня 1987) - український актор, режисер, сценарист.

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. "Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко" - казав про Миколайчука великий Параджанов. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок - "націоналіст". Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

Галерея вулиці Топольна (Мазепи)

 

Основні вулиці: Мазепи, Топольна, Хвильового
Балатон, Інструментальний завод
Інші вулиці: Інструментальна, Орлика, Тичини
Перейти до фотографій галереї

Іван Мазепа (Іван Мазепа-Колединський, пол. Jan Mazepa Kolędyński) (*1639 — †21 вересня 1709) — гетьман України в 1687—1709 рр. Спочатку вважав можливою співпрацю з Москвою, але політика Петра I в Україні в період Північної війни призвела до розриву Мазепи з Росією. У 1708 р. уклав угоду з Карлом XII про приєднання до антимосковської коаліції. Після поразки шведської армії під Полтавою емігрував. Помер у Бендерах, похований у Галаці.

- Походження

Мазепа вродився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, недалеко Білої Церкви, який польський король Зігмунд-Август надав у 1592 р. шляхтичеві Михайлові Мазепі-Колєдинському зі славного роду Курчів.

Галерея вулиці Любінська

 

Основні вулиці: Любінська
Аеропорт, Будинок Меблів, Новий ринок, завод Львів-Хімсільмаш
Інші вулиці: Симона Петлюри, Караджича, Яворницького, Садова, Окружна
Перейти до фотографій галереї

Галерея проспекту Червоної калини, Санта Барбара

 

Основні вулиці: проспект Червоної калини
Ринок Санта Барбара, ринок Шувар, супермаркет Арсен
Інші вулиці: Хуторівка, Довженка, Хоткевича, Чукаріна, Скрипника, Вернадського, Коломийська, Кос-Анатольського, Антоненка-Давидовича
Перейти до фотографій галереї

«Червона Калина», курінь старших пластунів, заснований 1927, як спадкоємець пластової сотні, що в листопаді 1918 співдіяла у встановленні української влади в Стрию й околиці й згодом прийняла участь у Визвольних Змаганнях. Крім виховання молоді, курінь опікувався цвинтарем на Маківці й визначився у революційній боротьбі, зокрема в рядах УПА (згинуло 18 членів). В екзилі переформувався на 5 курінь пластового Сеньйорату та утворив з 23 куренем старших пластунів «Загін Червона Калина», утримуючи назву і емблему як символ збройної дії.

Галерея вулиці Володимира Великого

 

Основні вулиці: Володимира Великого
Універмаг Львів (Новий ЦУМ)
Інші вулиці: Симоненка, Боткіна, Тролейбусна
Перейти до фотографій галереї

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ (958? - 15 липня 1015) - великий князь Київський (з 980 р.) (Володимир Великий, Володимир Святий, Святий рівноапостольний князь Володимир, Володимир Красне Сонечко, Володимир Святославич). Народився не пізніше 963 р., бо близько 978-979 р. у нього вже була дружина Олова. Походження його матері Малуші, дочки Марка Любечанина і ключниці княгині Ольги залишається дискусійним.

До прийняття християнства Володимир утримував великі гареми. 300 наложниць у нього було у Вишгороді, 300 — у Білгороді, 200 — у Берестові. Але літописці фіксували тільки «законні шлюби» князя і нащадків від них. У 970 р. він був посаджений батьком у Новгороді, де від його імені управляв брат його матері Добриня. Перший шлюб Володимира можна датувати зимою 978/979 рр. Зимою 980 р. після невдалих переговорів про союз з полоцьким князем, котрий мав бути скріплений шлюбом Володимира з Рогнедою, Добриня виступив проти Полоцького князівства. Полоцьк було взято. Сім'я Рогволода була знищена, а Рогнеда, зґвалтована на очах у батька і братів, стала дружиною Володимира. Володимир дав Рогнеді слов'янське ім'я Горислава. Від неї у нього було кілька дітей. Після прийняття християнства Рогнеда відмовилась скористатись своїм правом заміжжя. Вона виїхала з старшим сином Ізяславом в родинну Полоцьку землю, де стала черницею під іменем Анастасії і померла близько 1000 р. З літа 980 р. третьою дружиною Володимира стала вдова Ярополка Святославича. Коли від цього зв'язку народився Святополк, супротивники Володимира говорили, що він «от двою отцю, от Ярополка и от Володимера.» Подальша доля «грекині» невідома. У 981 р. «йде Володимер на Ляхи и взя грады их Перемышль, Червен и иныа грады, иже есть под Русью». Успіх Володимира пов'язаний також з тим, що йому вдалося порозумітися з окремими з хорватських племінних князів. У 985 р. Володимир Святославич виступив проти Волзької Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом і скоро обидві сторони погодились на мир. Умови його влаштовували більше Булгар, бо булгари клялися, що «тогда не буди межди нами мира, егда камень начнет по воде плавати, а хмель погрязнути». Мир з Булгарією був скріплений черговим шлюбом.

Галерея вулиць Виговського, Патона

 

Основні вулиці: Виговського, Патона, Ряшівська
Скнилівський парк, Ринок Південний, супермаркет ВАМ, Завод ЛОРТА (125-ий завод)
Інші вулиці: Кульчицької, Головатого, Скнилівська, Щирецька, Сигнівка, Полтави, Кричевського

Перейти до фотографій галереї

Виговський Іван (поч. XVII ст. — †1664) — Гетьман України у 1657–1659 рр., наступник Богдана Хмельницького, який намагався продовжити його визвольну українську справу.

Походження та рання бiографія

- Рід Виговських

Галерея вулиць Липинського, Лінкольна

 

Основні вулиці: Липинського, Лінкольна
Інші вулиці: Городницька, Промислова, Полтвяна, Збоїща
Перейти до фотографій галереї

В'ячеслав (Вацлав) Казимирович Липинський (05(18) квітня 1882 — †14 червня 1931) — видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату – посол України в Австрії.

- Походження та ранні роки

В'ячеслав Липинський народився 5(18) квітня 1882 року у селі Затурцях на Волині, у родинному маєтку польського шляхетського роду Липинських. Зростав у середовищі католицькому, хліборобсько-шляхетському, культурно польському. Рід Ліпінських гербу Бродзіч, який походив з Мазовії, видав цілий ряд діячів, що займали визначні становища серед тогочасної шляхти. Родинне походження Липинського мало вирішальний вплив на формування його поглядів та на ставлення до життя.

Галерея вулиць Театральна, Вірменська

 

Основні вулиці: Театральна, Вірменська, Краківська, Л.Українки
Площа: Вічева
Інші вулиці: Друкарська, Корнякта, Низький замок
Перейти до фотографій галереї

Галерея вулиць Січових стрільців, Гнатюка

 

Основні вулиці: Січових стрільців, Гнатюка
Площа Григоренка
Інші вулиці: Костюшка, Гребінки, Наливайка
Перейти до фотографій галереї

Січові Стрільці (СС) — одна з найкращих реґулярних формацій Армії УНР у 1917—1919, яка мала різні форми організації: Гал.-Бук. Курінь Січ. Стрільців, 1 Курінь СС, Полк СС, Окремий загін СС, Дивізія СС, Осадний корпус Січових Стрільців, Корпус СС, Група СС.

Перший раз назва «січові стрільці» була використана під час Першої світової війни при формуванні у Австро-Угорщині військових підрозділів з галичан (ядро їх становили активісти довоєнного січового, сокілського і пластового руху).

Гал.-Бук. Курінь Січових Стрільців був організований у Києві у листопаді 1917 з кол. полонених українців, що вийшли з австро-угорської армії, з метою захищати Центральну Раду перед наступом більшовиків; командир — сотник Олександр Лисенко; у грудні-січні брав участь у боях під Бахмачем і в Києві, далі захищав уряд УНР під час відступу до Житомира. Відтоді й аж до кін. існування формації СС нею незмінно командував полк. Євген Коновалець. По здобутті Києва 1 березня 1918 року 1 Курінь СС залишився в Києві для охорони порядку і розгорнувся в полк СС у складі 2 піших і 1 запасного куренів, кінної розвідки і гарматної батерії; він нараховував 3 000 старшин і вояків (у тому ч. бл. ⅓ наддніпрянців). По відмові полку СС продовжувати військ. службу після гетьманського перевороту, його роззброїли німці і СС розійшлися по Україні, при чому значна частина їх перейшла на службу до Запор. дивізії, в якій у 2 піхотному полку (полк. П. Болбочана) склали 3 курінь. У кін. серпня гетьман П. Скоропадський погодився на формування Окремого загону СС і призначив для нього місце розташування у Білій Церкві; склад: 1 піхотний курінь з 4 сотень, кулеметна сотня, кінна розвідка, гарматна батерія і техн. частина; заг. стан — 59 старшин і 1 187 вояків (бойовий стан — 46 і 816).

Галерея вулиць Бандери, Андрея, Устияновича

 

Основні вулиці: Бандери, митрополита Андрея (Невського), Устияновича
Інші вулиці: Єфремова, Русових, Професорська, Архітекторська, Карпінського, Бібліотечна
Перейти до фотографій галереї

Бандера Степан Андрійович (1 січня 1909 — 15 жовтня 1959) — український націоналіст, Голова Проводу ОУН

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії. Батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому. Батько походив із Стрия. Мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого. Збереглася детальна автобіографія Степана Бандери.

- Дитинство

Галерея вулиць Галицька, Валова

 

Основні вулиці: Галицька, Валова
Площі: Галицька, Катедральна
Бернадинський монастир
Інші вулиці: Братів Рогатинців, Староєврейська, Сербська
Перейти до фотографій галереї

Синдикація вмісту

Kaikki merkkit http://lparts.eu/autonvaraosat auton varaosat.