Звичайні вулиці

Вулиця Ягайлонська звалася зразу Єзуїтською, бо вела до фільварку єзуїтів, де тепер є Єзуїтський парк (парк ім. І. Франка).
На цих місцях були колись міські лани, але пізніше земля перейшла у приватні руки. Під кінець XVI ст. міщанин Іван Шольц-Вольфович заклав тут сад коштом 1600 золотих. Сад перейшов потім у руки його зятя Антона Массарі, італійця, родом із Венеції, і він обладнав парк на італійський спосіб. З часом цей парк перейшов до єзуїтів разом із сусідньою землею, яку місто пустило їм у державу (оренду) (т. зв. Решівський лан).

На захід від середмістя за Полтвою, Академічною вулицею (пр. Шевченка) і Гетьманськими валами (пр. Свободи) в давніх часах були багнища й мочари. Ще коло 1780 р. на вулиці Карла Людвика (Легіонів – пр. Свободи, непарні числа), як згадує один із львів'ян, «нічого іншого не було, тільки багна й трясовища; кілька домиків, розкинених тут і там при вулиці Єзуїтській (тепер Ягайлонська – акад. В.Гнатюка), два домики при вул. Сикстуській (Дорошенка), а як ціла Широка вулиця (теп. Коперника), все місце було болотнисте, самі мочари, трясовища, зарослі тростиною,— там на качки славно польовано». В околиці Академічної площі (початок вул. Саксаганського і пр.

На захід від середмістя за Полтвою, Академічною вулицею (пр. Шевченка) і Гетьманськими валами (пр. Свободи) в давніх часах були багнища й мочари. Ще коло 1780 р. на вулиці Карла Людвика (Легіонів – пр. Свободи, непарні числа), як згадує один із львів'ян, «нічого іншого не було, тільки багна й трясовища; кілька домиків, розкинених тут і там при вулиці Єзуїтській (тепер Ягайлонська – акад. В.Гнатюка), два домики при вул. Сикстуській (Дорошенка), а як ціла Широка вулиця (теп. Коперника), все місце було болотнисте, самі мочари, трясовища, зарослі тростиною,— там на качки славно польовано». В околиці Академічної площі (початок вул. Саксаганського і пр.

За Стрийським парком є Персенківка. В XVII ст. вона звалася Коснерівкою, від імені міщанина Коснера, на ланах котрого була заложена. В 1687 р. дістав її у посідання львівський купець Яків Персінг, і з того часу вона має теперішнє ім'я. Персенківка стала голосна в часі українсько-польської війни в 1918—1919 рр.— велися тут завзяті бої.
На південний схід від Персенківки був фільварок Креблівка, яку заснував при кінці XIV ст. міщанин Лаврентій Кребль, власник бровару. Побіч Креблівки було село Освіча, відоме в XV ст. Але пізніше обидві оселі зникають. Мабуть, вони були знищені ворожими нападами. Освіча — це тепер частина лісу в ревірі (околиці, окрузі) Зубрі.
В цій стороні Львова колись були великі ліси, й за княжих часів, мабуть, ведено тут ловецьке господарство на велику міру. Про це свідчать назви сіл: Зубра вказує, що тут були зубри. Козільники й Сокільники — це ловецькі оселі, що доглядали козлів і пильнували соколів, яких уживано на лови.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

За Стрийським парком є Персенківка. В XVII ст. вона звалася Коснерівкою, від імені міщанина Коснера, на ланах котрого була заложена. В 1687 р. дістав її у посідання львівський купець Яків Персінг, і з того часу вона має теперішнє ім'я. Персенківка стала голосна в часі українсько-польської війни в 1918—1919 рр.— велися тут завзяті бої.
На південний схід від Персенківки був фільварок Креблівка, яку заснував при кінці XIV ст. міщанин Лаврентій Кребль, власник бровару. Побіч Креблівки було село Освіча, відоме в XV ст. Але пізніше обидві оселі зникають. Мабуть, вони були знищені ворожими нападами. Освіча — це тепер частина лісу в ревірі (околиці, окрузі) Зубрі.
В цій стороні Львова колись були великі ліси, й за княжих часів, мабуть, ведено тут ловецьке господарство на велику міру. Про це свідчать назви сіл: Зубра вказує, що тут були зубри. Козільники й Сокільники — це ловецькі оселі, що доглядали козлів і пильнували соколів, яких уживано на лови.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Вулицею Зибликевича й Дверніцького (І. Свєнціцького) доходимо до Залізної Води, над ставком, який творить притока Сороки. Залізна Вода стала місцем прогульок від 1830-х рр. Львів'яни мандрували туди не раз раненько із дітьми й харчами, клалися таборами по полянах у лісі й верталися пізнім вечором до міста. Гостей притягала також купіль у ставку Камінського, ну й корчемна, що тут стояла. Короткий час був тут літній німецький театр Франца Краттера.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Вулицею Зибликевича й Дверніцького (І. Свєнціцького) доходимо до Залізної Води, над ставком, який творить притока Сороки. Залізна Вода стала місцем прогульок від 1830-х рр. Львів'яни мандрували туди не раз раненько із дітьми й харчами, клалися таборами по полянах у лісі й верталися пізнім вечором до міста. Гостей притягала також купіль у ставку Камінського, ну й корчемна, що тут стояла. Короткий час був тут літній німецький театр Франца Краттера.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

При кінці передмістя є ряд гарних парків та прогулькових місць.
Продовженням вулиці Кохановського є Погулянка. Колись була тут над потоком Полтви сільська оселя, що належала Деймам і Дзевалтовським. Коло 1800 р. купив її львівський адвокат Франц Венглєнський, поставив палатку (тепер реставрація) з будинками й надав оселі назву Погулянка. Венглєнський був людиною талановитою, веселою, товариською, при тім багатою, збирав біля себе велике товариство, письменників, артистів і з ними вів веселе життя на своїй Погулянці. Пізніше цю маєтність купив власник ресторанів Дістль, у палатці заложив пивоварню, на ставку завів флотилію човнів. Для львів'ян Погулянка стала одним з улюблених місць проходів завдяки гарному положенню й дикій природі.

Від Зеленої вулиці до вул. Яблоновських (Руставелі) тягнуться високі горби. В часах облоги Хмельницького 1648 р. була тут Вовча гора, яку зайняли українські війська. І з цієї сторони через Зелену вулицю йшов перший наступ на місто, під Галицьку браму. Пізніше згадується гола гора, звана «Скалкою»; нині тільки вуличка «На Скалці» (Скельна – бічна Яблоновських) пригадує це ім'я. Ці околиці належали до міста, під назвою Темричівського лану; місто наймало землі чиншівникам, і тут було багато городів, передміських домиків і пасік. У 1672 р. під час турецької облоги Львова стояв тут султанський мостівничий табір під проводом волоського воєводи Кантакузена: волохи висипали тут шанці й звідси обстрілювали місто. Скалка через те опустіла. В 1695 р. стояв тут табором польський великий гетьман Станіслав Яблоновський, опісля він загорнув собі ці землі й поставив тут величаву палату, заложив англійський парк і засадив вісім чотирикутників лип. Тут відбувалися магнатські забави й з'їзди. В 1792 р. хорват Моранович запускав звідси перший бальон (повітряну кулю). У 1795-1799 рр. був тут літній театр. 1822 р. військо купило палату з садами, й з того часу є тут казарми. 9 вересня 1848 р.