Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Руська земля – 14-15 ст.

Люстраційний опис Високого і Низького замків

1495 р.— ЛЮСТРАЦІИНИЙ ОПИС ВИСОКОГО І НИЗЬКОГО ЗАМКІВ МІСТА ЛЬВОВА

... На перших воротах Високого замку * поставлені бомбарди, або піксиди, одна гуфниця зі знаком Одровонж, що називається півгуфниця. На бастеї біля перших воріт знаходяться такі самі зі знаком Леліва, Третя частина тарасниць зі знаком Леліва тут на самому Високому замку. Четверта знаходиться на вежі того ж замку, тобто півтарасниці також зі знаком Леліва.

Про будівництво вежі ратуші та брукування вулиць міста

1490 р.~ УРИВОК З «ХРОНІКИ ЛЬВОВА» ВАРФОЛОМІЯ ЗИМОРОВИЧА ПРО БУДІВНИЦТВО ВЕЖІ РАТУШІ ТА БРУКУВАННЯ ВУЛИЦЬ МІСТА

...1490 роком завершено будівництво вежі ратуші, яку вкрито черепицею. Зверху на ній встановлено годинник з мелодійним боєм вагою 111 фунтів, щоб відраховувати ударами певні проміжки часу. Крім сурмача, сюди переводять спостерігача, що раніше ніс варту над Краківською брамою. Відтоді почали також вкривати бруківкою міські вулиці, які раніше вкривали дошками і колодами...

Статут кушнірського цеху

1470 р., березня 19.— СТАТУТ КУШНІРСЬКОГО ЦЕХУ, ЗАТВЕРДЖЕНИЙ МАГІСТРАТОМ м. ЛЬВОВА

Ми...* райці міста Львова визначаємо явно, згідно з цим актом, всім і кожному, кому це належить, що перед засіданням нашої ради прийшов благородний цех кушнірів нашого міста Львова і просив нас затвердити їм, забезпечити й скріпити й засвідчити нашим актом нижчеподані розділи, статті й закони, яких вони певний час уживали на добро й благородну користь свого цеху. Котрі розділи, статті й закони викладено нижче такими словами:
Перше — якщо якийсь майстер хоче стати членом цеху і досягне цього, повинен покласти одну руську чверть фунта і два бесмери воску та влаштувати майстрам прийняття, поклавши навколо напоїв дванадцять польських грошів.

Підтвердження грамоти галицького князя Льва Даниловича Миколаївській церкві

1448 р., квітня 6.— ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА IV ГРАМОТИ ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗЯ ЛЬВА ДАНИЛОВИЧА, ВИДАНОЇ НА ВОЛОДІННЯ ДВОРИЩАМИ, ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ ТА ЛЮДЬМИ З ЇХ ПОВИННОСТЯМИ МИКОЛАЇВСЬКІЙ ЦЕРКВІ У ЛЬВОВІ

Во ім'я господа амінь. На довічну чинність акту. Щоб помилково не сталося шкоди через недбале ставлення до подій минулого і через те, що сенатори королів і володарів можуть прийняти інакше рішення, ніж це, слід навічно скріпити те, що відбулося, писемним свідченням.
Тому ми, Казімір [IV], з божої ласки король Польщі, володар земель Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Ленчицької і Куявської, а також великий князь литовський, руський і прусський, пан і спадковий володар Хелмінської землі, Ельблонга і Померанії, повідомляємо цим листом усіх і кожного, сучасників і нащадків, кому слід і хто виявить бажання про це знати, що благочесний Іван, священик храму Миколи-угодника у нашому місті Львові або його передмісті, звернувся до нас) просив, щоб ми дозволили перекласти з руської мови на латинську і удостоїли з нашої особливої королівської милості поновити, підтвердити й апробувати переклад листа чи привілею, ласкаво і довірочно наданого його предкам святої пам'яті князем Львом. Дослівний зміст згданого листа чи привілею такий:

Про будівництво та назви оборонних веж у місті

1445 р.*— УРИВОК З «ХРОНІКИ ЛЬВОВА» ДЕНИСА ЗУБРИЦЬКОГО ПРО БУДІВНИЦТВО ТА НАЗВИ ОБОРОННИХ ВЕЖ У МІСТІ ТА ПЕРЕДАЧУ ЇХ У ВІДАННЯ РЕМІСНИЧИХ ЦЕХІВ

...Після закінчення в цьому році будування веж навколо міста роздано їх ремісничим цехам, від яких вони пізніше і дістали свої назви, з обов'язком, щоб кожний цех свою вежу утримував, обладнав її потрібною зброєю та амуніцією, і на випадок необхідності оборони міста збирався до своєї вежі і обороняв мури.
Веж було 17, а саме: 1) Краківська брама належала до кушнірів; 2) Якщо йти в напрямку церкви св. Марії, то там була вежа хутровиків, миловарів і бляхарів, яку звали Струмиловою;

Про торговельні зв'язки з смоленськими купцями

1442 р., вересня 1*.— ІЗ КНИГИ ЗАПИСІВ ЛАВНИЧОГО СУДУ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ З СМОЛЕНСЬКИМИ КУПЦЯМИ

Ігнатко русин**.
Руський*** Данило з Смоленська оскаржив Ігнатка русина**** з Вільна, говорячи, що він дав йому на віру в Данцігу товарів на п'ятдесят кіп чеських грошей і що призначив йому доглядачем Матвія руського*** з Смоленська. Тепер Данило говорить, що Ігнатко не віддав йому ні його товару, ні грошей за товар, ні не відповів йому. Це Ігнатко заперечив і виправдався своєю присягою, пояснивши судові. Суд виправдав його і [визнав] його вільним від оскаржень вищеназваного Данила.

Грамота молдавського господаря Олександра Доброго Львівським купцям

1408 р., жовтня 8, — ГРАМОТА МОЛДАВСЬКОГО ГОСПОДАРЯ ОЛЕКСАНДРА ДОБРОГО ЛЬВІВСЬКИМ КУПЦЯМ НА ТОРГОВЕЛЬНІ ПІЛЬГИ

Милостью божією ми, Александр воєвода, господар землі Молдавкої, чиним знаменито іс сим листом нашим усім, кто нань узрит єго услишит, оже єсми доконали с радцями і с містчяни Ілвовского міста і с усім посполством їх і учинили єсми уставицтво о митах у нашой землі і доконали єсми с ними; штобы ходили у нашої землі і с своїми торговлями. А мита єсми їм так поставили і улегчили, штобы давали у нашой землі мито так: найпервоє головноє мито сочавскоє, на іскладі, от сукна от гривну три гроші. А коли імуть купити татарский товар у Сочаві, іл шолк, ілі перец, ілі камхи, ілі тебенки, ілі темьян, ілі грецкии квас, от гривну у Сочаві по три гроші. А коли імуть купити татарский товар у іних торгох наших, то муть дати, где его купят, от гривну два гроші, а на головноє мито у Сочаві от гривну три гроші, та смієт єго продати, кому любит.

Про порядок святкування весіль городянами

1353 р., не пізніше січня 7*. —УХВАЛА РАДИ МІСТА ЛЬВОВА ПРО ПОРЯДОК СВЯТКУВАННЯ ВЕСІЛЬ ГОРОДЯНАМИ

Давнє розпорядження про видатки на святкування весіль.
Окрім того панове райці разом з усією громадою так вирішили й постановили, що коли хтось захоче святкувати чи відзначити шлюб, повинен мати 16 осіб [гостей] і чотири страви, а не більше, і двох жартунів, а не більше, під загрозою [штрафу] чотирьох гривен.

Про порядок будівництва мурів між приватними володіннями громадян

1383 р., не пізніше січня 7*.— УХВАЛА РАДИ МІСТА ЛЬВОВА ПРО ПОРЯДОК БУДІВНИЦТВА ГРАНИЧНИХ МУРІВ МІЖ ПРИВАТНИМИ ВОЛОДІННЯМИ ГОРОДЯН

Про будівництво мурів і нижче, аркуш 72**.
Той, хто захоче мурувати, повинен покликати до цього сусіда свого й вони повинні поставити мур посередині свого володіння. А якщо сусід не хоче й не має наміру мурувати, то повинен [дозволити] тому, хто мурує, поставити весь мур на володінні сусіда. А якщо сусід цього не дозволив, тоді той, хто будує мур, повинен поставити його посередині обох володінь, а сусід, якщо не має чим і не може заплатити за будівництво муру на своїй частині володіння, повинен тому, хто мурує, за будівництво муру платити від десяти гривен грошей одну гривну чиншу щороку.

Найстаріші записи про майнові угоди у актовій книзі магістрату Львова

1382 р., березня 12*. — НАЙСТАРІШІ ЗАПИСИ ПРО МАЙНОВІ УГОДИ У АКТОВІЙ КНИЗІ МАГІСТРАТУ МІСТА ЛЬВОВА

1. Генріх Пейт. У найближчу середу перед неділею свята померлих суд…** в особі Івана Амена, тодішнього війта і семи присяжних, нижченазваних Миколи Брігера, Івана Кереведира, Фрічкона зі Смотрича...** Петра Мельцера й Петра Штехера. На цьому суді Генріх Пейт з Кракова заявив претензії до всього рухомого й нерухомого майна кравця
Гоблона на суму 12 гривен без 1 фертона і виграв справу.
1а. Того ж дня і на цьому ж суді Аслан [і] Абрам відреклися від свого будинку на користь Анни, [дочки] Довгого Якова з власної волі на основі законного продажу.

Підтвердна грамота львівського воєводи на купівлю дворища

1370 р., не раніше вересня 1 — не пізніше листопада 5 *. — ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ЛЬВІВСЬКОГО ВОЄВОДИ ЯКШІ БЛОТИШЕВСЬКОГО НА КУПІВЛЮ ПАНОМ ВЯТСЛАВОМ ДМИТРОВСЬКИМ ДВОРИЩА У ВАСИЛЯ СКИБИЧА, ЙОГО БРАТА ГІНКА ТА IX ПЛЕМІННИКА ОЛЕНКА ЗА ШІСТЬ КІП ГРОШІВ СРІБЛОМ

Во імя отця і сина і святого духа божим істворіньєм у віки амінь. І сталося под державою великого кроля краковского Казимира [III] і господаря руської землі і сталося при державі пана Оти старости рускої землі, оже купил пан Вятслав Дмитровский дворище іс землею яко із віка слушало к тому дворищю вшитий вжиткове што днесь суть і потом могуть бити а што може причинити болше межи тіми вжитки на то своє поліпшіньє якож торговля і сталася. Купил пан Вятслав увіки у Василя єму ж річють Скибичь і в его брата на Імя у Гінка і в їх синовця у Оленка іже купил пан Вятслав во сіх триї то жь ту іменовани дал їм пан Вятслав s (т) коп грош вісного срібра.

Підтвердна грамота адміністративного статуту міста Львова

1360 р., грудня 25.—ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III АДМІНІСТРАТИВНОГО СТАТУТУ МІСТА ЛЬВОВА

Ми, Казімір [III], з божої ласки король польський, сповіщаємо теперішнім і наступним [поколінням]: оскільки райці і судді нашого міста Львова згідно з нашою волею і за спеціальною нашою згодою вирішили точно дотримуватися статуту і насправді слід це робити.
Якщо будь-хто після складення угоди допуститься злочину, то не пізніше одного року і дня від вступу чи в'їзду до міста, в якому він цей злочин вчинив, повинен бути вигнаний.

Про надання місту Львову Магдебурзького права

1356 р., червня 17.— ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ПРО НАДАННЯ МІСТУ ЛЬВОВУ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА

В ім'я господа, амінь.
Має залишитися тривким і навіки непорушним те, що королівська влада постановить зробити для блага підданих. Тому ми, Казімір [III], з божої ласки король Польщі, володар і спадкоємець земель Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Куявської, Поморської та Руської, доводимо до відома усіх, що за благочестивою згодою королівської величності, відвертаючи численні клопоти і труднощі нашого знищеного жорстокими ворогами міста Львова, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі і добробут. Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимсь чином стояти на перешкоді цьому німецькому праву.

Привілей польського короля Казіміра III Юрію, Руперту та Маргариті

1352 р., серпня 22.— ПРИВІЛЕЙ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ЮРІЮ, РУПЕРТУ ТА МАРГАРИТІ - НАЩАДКАМ ЛЬВІВСЬКОГО ВІЙТА БЕРТОЛЬДА НА ВІЧНЕ ВОЛОДІННЯ МАЄТКАМИ ПІД МІСТОМ ЛЬВОВОМ — МЛИНОМ СІЛЬСЬКИЙ КУТ, СЕЛОМ МАЛІ ВИННИКИ І ХУТОРОМ ПІДБЕРІЗЦІ, НАДАНІ ЙОМУ В МИНУЛОМУ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИМ КНЯЗЕМ ЛЬВОМ ДАНИЛОВИЧЕМ

В ім'я боже, амінь.
Оскільки в людській пам'яті затираються всі справи, якщо вони не закріплені урочистим оповіщенням документів і свідченням достовірних [людей], ми, Казімір [III], з ласки божої король Польщі, Краковії, Сандомирії, Ленчиці, Куявії, Померанії та Русі, доводимо до відома як сучасним, так і майбутнім [поколінням], що у нашій та наших баронів присутності з'явились [перед нами] поважні мужі Юрій та Руперт, брати і рідні сини доброї пам'яті Матія, колись львівського війта разом з панею Маргаритою, їх рідною сестрою.

Напис на великому дзвоні Юрського Собору

1341 р.— НАПИС НА ВЕЛИКОМУ ДЗВОНІ ЮРСЬКОГО СОБОРУ У ЛЬВОВІ

В лђто 6849 сольян бы колок сии светому Юрью при князи Дмитриі игуменом Євъфимьем, а писал Скора Яков*.

Лист Папи Бенедикта XII звільнити польського короля Казіміра III від присяги

1341 р., квітня 29.— З ЛИСТА ПАПИ РИМСЬКОГО БЕНЕДИКТА XII КРАКІВСЬКОМУ РИМО-КАТОЛИЦЬКОМУ ЄПИСКОПУ З ДОРУЧЕННЯМ ЗВІЛЬНИТИ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ВІД ПРИСЯГИ ШАНУВАТИ ПРАВА І ЗВИЧАЇ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

Надзвичайна відданість апостольській столиці, що її проявив найдорожчий син во Христі славний король Польщі Казімір, заслуговує того, щоб і ми були прихильні і ласкаві до нього і до всього, що стосується спасіння його душі. З поданого до нас прохання цього короля ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава [Тройденовича], князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за його життя, тоді король, вражений цим злочином, і прагнучи помститися за кривду заподіяну християнській вірі, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди...

Лист старости Руської землі Дмитра Детька до магістрату і купців м. Торуня

1341 р., лютий—червень *.— ЛИСТ «ПРАВИТЕЛЯ, АБО СТАРОСТИ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ» ДМИТРА ДЕТЬКА ДО МАГІСТРАТУ І КУПЦІВ м. ТОРУНЯ ІЗ ЗАПРОШЕННЯМ ПРИЇЖДЖАТИ З ТОВАРАМИ У ЛЬВІВ, ЯК ЦЕ МАЛО МІСЦЕ ПІД ЧАС ВЛАДИ ПОПЕРЕДНІХ КНЯЗІВ

Славним мужам і гідним віри намісникам, радникам, купцям усієї громади в Торуні — Дмитро Детько, правитель, або староста Руської землі [бажає] постійного здоров'я в богові.
Пам'ятаючи велику таємницю цього святого вислову: «блаженні, хто перебуває в мирі, бо їм належатиме земля», ми усунули суперечку, посіяну з намови диявола між польським королем Казіміром [III] і нами, й, натхненні животворним духом, подолавши спокусника людського роду, уклали союз згоди. Тому бажаємо, щоб усі, хто хоче їхати в Руську землю, знали, що згідно з правами наших попередників [кожен], нікого не лякаючись, може безпечно приїздити з товарами до Львова.

Захоплення Львова польським королем Казіміром

1340 р., після квітня 22*.— ІЗ «ХРОНІКИ» ЯНА ДЛУГОША — ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЛЬВОВА ПОЛЬСЬКИМ КОРОЛЕМ КАЗІМІРОМ III

...Коли король Польщі Казімір [III] довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо [і] після великодного тижня ** поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримували б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля зі всім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягли йому на вірність і послух.

Синдикація вмісту

Заказать перила для лестниц в Киеве, Украина