Усе

Основні вулиці: Миколайчука, Щурата
Інші вулиці: Ленона, Абхазька, Студинського, Багалія, Очеретяна, Плугова, Очаківська, Космічна
Перейти до фотографій галереї

Миколайчук Іван Васильович (15 червня 1941 - 3 серпня 1987) - український актор, режисер, сценарист.

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. "Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко" - казав про Миколайчука великий Параджанов. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок - "націоналіст". Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

Підвальна, Порохова вежа, Міський та Королівський Арсенал, Пам'ятник Федорову
Площі: Данила Галицького, Музейна, Коліївщини, Митна
Основні вулиці: Підвальна, Руська, Винниченка
Інші вулиці: Просвіти, Гуцульська
Перейти до фотографій галереї

Підзамче, прилеглі до Високого Замку території з північної сторони
Основні вулиці: Богдана Хмельницького (стара частина в районі Підзамче), Татарська
Інші вулиці: Підзамче, Шкільна, Якова Остряниці, Скидана, Стрімка, Караїмська
Перейти до фотографій галереї

Основні вулиці: Мазепи, Топольна, Хвильового
Балатон, Інструментальний завод
Інші вулиці: Інструментальна, Орлика, Тичини
Перейти до фотографій галереї

Іван Мазепа (Іван Мазепа-Колединський, пол. Jan Mazepa Kolędyński) (*1639 — †21 вересня 1709) — гетьман України в 1687—1709 рр. Спочатку вважав можливою співпрацю з Москвою, але політика Петра I в Україні в період Північної війни призвела до розриву Мазепи з Росією. У 1708 р. уклав угоду з Карлом XII про приєднання до антимосковської коаліції. Після поразки шведської армії під Полтавою емігрував. Помер у Бендерах, похований у Галаці.

- Походження

Мазепа вродився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, недалеко Білої Церкви, який польський король Зігмунд-Август надав у 1592 р. шляхтичеві Михайлові Мазепі-Колєдинському зі славного роду Курчів.

Основні вулиці: проспект Червоної калини
Ринок Санта Барбара, ринок Шувар, супермаркет Арсен
Інші вулиці: Хуторівка, Довженка, Хоткевича, Чукаріна, Скрипника, Вернадського, Коломийська, Кос-Анатольського, Антоненка-Давидовича
Перейти до фотографій галереї

«Червона Калина», курінь старших пластунів, заснований 1927, як спадкоємець пластової сотні, що в листопаді 1918 співдіяла у встановленні української влади в Стрию й околиці й згодом прийняла участь у Визвольних Змаганнях. Крім виховання молоді, курінь опікувався цвинтарем на Маківці й визначився у революційній боротьбі, зокрема в рядах УПА (згинуло 18 членів). В екзилі переформувався на 5 курінь пластового Сеньйорату та утворив з 23 куренем старших пластунів «Загін Червона Калина», утримуючи назву і емблему як символ збройної дії.

Основні вулиці: Виговського, Патона, Ряшівська
Скнилівський парк, Ринок Південний, супермаркет ВАМ, Завод ЛОРТА (125-ий завод)
Інші вулиці: Кульчицької, Головатого, Скнилівська, Щирецька, Сигнівка, Полтави, Кричевського

Перейти до фотографій галереї

Виговський Іван (поч. XVII ст. — †1664) — Гетьман України у 1657–1659 рр., наступник Богдана Хмельницького, який намагався продовжити його визвольну українську справу.

Походження та рання бiографія

- Рід Виговських

Основні вулиці: Липинського, Лінкольна
Інші вулиці: Городницька, Промислова, Полтвяна, Збоїща
Перейти до фотографій галереї

В'ячеслав (Вацлав) Казимирович Липинський (05(18) квітня 1882 — †14 червня 1931) — видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату – посол України в Австрії.

- Походження та ранні роки

В'ячеслав Липинський народився 5(18) квітня 1882 року у селі Затурцях на Волині, у родинному маєтку польського шляхетського роду Липинських. Зростав у середовищі католицькому, хліборобсько-шляхетському, культурно польському. Рід Ліпінських гербу Бродзіч, який походив з Мазовії, видав цілий ряд діячів, що займали визначні становища серед тогочасної шляхти. Родинне походження Липинського мало вирішальний вплив на формування його поглядів та на ставлення до життя.

Основні вулиці: Театральна, Вірменська, Краківська, Л.Українки
Площа: Вічева
Інші вулиці: Друкарська, Корнякта, Низький замок
Перейти до фотографій галереї

Основні вулиці: Коперніка, Дорошенка
Палац Потоцьких
Інші вулиці: Стефаника, Банківська, Словацького
Перейти до фотографій галереї

Копернік Миколай (пол. Mikołaj Kopernik) (19 лютого 1473, Торунь — 24 травня 1543) — астроном, автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.

Народився в Торуні в родині купця. Рано залишився без батька і виховувався у свого вуйка, єпископа Вармійського. Навчався у Краківському, Болонському і Падуанському університетах. Пробувши в Італії близько восьми років, повернувся на батьківщину 1503 і став секретарем свого вуйка, а 1510 каноніком Варсійської єпархії. Свою найголовнішу свою працю, базовану на власних спостереженнях і обрахунках, “Про кругові рухи небесних тіл” опублікував після довгих сумнівів у рік своєї смерті. У цій роботі він постулював зовсім нове розуміння місця Землі і, разом з тим, людини у Всесвіті. Стара теорія, сформульована грецьким астрономом Птолемеєм у 2-му ст. по Р.Х., розглядала Землю як центр світобудови і була панівною серед вчених і теологів. Погляд Коперніка коротко сфорульовано на його пам”ятнику у Варшаві: “Solis stator, Terrae motor” (Він зупинив Сонце, зрушив Землю). Довга затримка з публікацією його книги не пов”язана, як це часом стверджується, з побоюваннями переслідувань з боку Церкви, бо єпископ Гідеман Гізе, кардинал Микола Шонберг, так само як і учень Георг Іоахім Ретік давно були знайомі з його теорією і наполягали на публікації книги. Сумніви Коперніка були пов”язані з інтуїтивними вічуттями деяких хиб його теорії, переобтяженої зайвими деталями. Книга Коперніка на латинській мові вийшла тиражем 1000 примірників у Нюрнберзі, а потім була перевидана в Базелі (1566) і вже після її заборони Церквою в Амстердамі (1617). Причина початкової зацікавленості Церкви теорією Коперніка була в необхідності реформи календаря, яка ставала очевидною через невідповідність юліанського року астрономічному. Календар був змінений папою Григорієм ХІІІ 1582 після уточнення даних Коперніка астрономом Еразмом Райнгольдом, а заборона книги Коперника настала лише 1616 тимчасово “аж до її виправлення”. Причина була в тому, що книга дала поштовх для нових теорій, які заперечували релігію взагалі і припускали множинність світів, як це, наприклад, стверджував Джордано Бруно, що було приводом до його спалення після суду інквізіції на площі Квітів у Римі 17 лютого 1600.