Львів 0 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Брюховичі Винники Рудно
Історичний тлумачний словник
В історичному тлумачному словнику зібрані пояснення до історичних документів, матеріалів і мандрівок.
Місто-фортеця у Волинській землі.
Данило Романович (1201—1264)—князь Галицько-Волинської землі. У другій половині 40-х рр. XIII ст. (ймовірно, 1247 р.) заснував поблизу існувавшого раніше ремісничо-землеробського поселення нове місто, яке назвав Львовом на честь свого старшого сина Льва Даниловича.
Дмитро Дядько — перемишльський боярин, близький сподвижник Юрія Тройденовича, а після його смерті «правитель і староста» Галицької землі приблизно з 1340 і по 1349 рр.
найстаріша пам'ятка майстерності львівських ремісників-ливарників. Зберігається в дзвіниці львівської церкви Юра. Розміри дзвона: висота разом з короною 85 см, нижній діаметр 71 см, вага 415 кг. Напис про відлиття дзвону розміщено в два ряди на вінці дзвона, підпис Якова Скори — косим рядком приблизно посередині плаща дзвона (див. Жолтовський П. М. Художнє лиття на Україні XIV—XVIII ст.—К., 1973, с. 6—8).
(бл. 1745—1824) — український художник. Навчався у львівського художника Ю. Радиловського та у Віденській Академії мистецтв (1775—1777). Основні роботи: намісні ікони в соборі св. Юра, розписи багатьох церков на Львівщині, оформлення інтер'єрів Успенського собору, Почаївської Лаври (1807 —1810), портрети М. Гарасевича, князя Льва та ін. Значна кількість творів зберігається у Національному музеї у Львові.
(р. народження невідомий — бл. 1384) — архітектор із Сілезії, у Львові будував Вірменський собор і церкву св. Юра (1363).
(1627—1698) — гетьман України, внук гетьмана Михайла Дорошенка. Військову і дипломатичну школу пройшов у гетьмана Б. Хмельницького, який 1657 р. призначив його прилуцьким полковником. В 1665 р. після знищення Дрозденка став гетьманом Правобережної України. Ставив собі за мету з допомогою татар звільнити Правобережжя від поляків. Після вбивства Брюховецького під час антиросійського повстання 8 червня 1668 р. Дорошенко був проголошений гетьманом України по обидва боки Дніпра, що тривало, однак, недовго. На початку 1669 р. з допомогою І. Сірка, який перейшов на його бік, розгромив свого противника Суховія і союзних з ним татар, розпочав боротьбу проти уманського полковника М. Ханенка. 1672 р. спільно з турецьким султаном вирушив на війну проти Польщі, розгромив Ханенка і проголосив самостійну державу під протекторатом султана (Бучацький мир 5 жовтня 1672 р.). 1676 р., передав булаву І. Самойловичу і був виселений у Московщину. 1679—1682 р.— воєвода у В'ятці, а згодом жив у дарованому царем с. Ярополчі Волоколамського повіту під Москвою, де й похований.
Руїна 60—70-рр. XVII ст. на Україні стала й особистою трагедією цього визначного політичного і державного діяча, який прагнув створити незалежну Українську державу в етнографічних межах, включаючи Перемишль, Галич і Львів.
