Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Партер

Польський замок

 

Польський король Казимир, опанувавши Львовом, почав на цій горі ставити оборонний замок. Необхідність перенести укріплення з Княжої гори на інше місце була викликана, можливо, двома причинами: перша - з поширенням пороху змінилися способи оборони й треба було для замку знайти місце недоступніше; друга - Казимир рівночасно будував нове місто при замку і хотів мати для нього оборонну твердиню. Будову замку розпочато, за переказами, 1362 р. Замок будувався довгий час і пізніше зазнав не раз різних змін і перебудов. Замок називали Високим від його високого положення і для відрізнення від другого замку в місті, що звався Низьким (де тепер Скарбківський театр - театр ім. М. Заньковецької).
Вигляд Високого Замку у половині XVII ст.Доїзд до замку ішов стрімкою доріжкою, що починалася від теперішньої вул. Синівських (Ужгородська) і йшла під теперішній копець (пагорб), нині нема з неї майже сліду. На місці, де є домик сторожа під копцем, була перша замкова брама; це була чотирикутна будова, вкрита дахом, з подвійними воротами, дубовими, окованими залізними скоблями. Перед брамою був звідний міст, що вів через рів. За брамою був менший пригородок, подвір'я для в'їзду, завдовжки 40 м, обведене муром; з цього муру невелика частина залишилася й вказує, як виглядали тодішні укріплення. Направо через другу браму, сильно укріплену, ішов перехід до великого пригородка.

Монастирі Воведення i св. Івана Богослова

 

Жіночий монастир зразу мав бути заснований при монастирі св. Онуфрія; 1591 р. митрополит Михайло Рогоза дав благословення на будову монастиря св. Катерини. В 1646 р. молдавський воєвода Василь Лупул (пізніше сват Богдана Хмельницького) дав на монастир свій грунт, званий П'ятницьке, і тут побудовано монастир і церкву Воведення Богородиці. По 1659 р. монастир стояв на площі, що тепер належить до касарень при вул. Бальоновій (Гайдамацька). Черниці мали привілей робити свічки й доставляли їх до всіх церков у Львові. Пізніше робили також нитки й продавали їх на Ринку.

Янівська вулиця

 

Янівська вулиця починалася колись рогачкою коло костела св. Анни. При цій вулиці був костел Знайдення св. Хреста (де тепер реальність, ч. 29), по ньому залишилася назва Святохресної вулиці. Віддалення цього костела від міста мало бути таке, як віддалення Голгофи від мурів Єрусалиму. Близько 1625 р. вздовж Янівської дороги поставлено стації Христової муки. Під костелом в 1655 р. був табір московського війська, що під проводом Василя Бутурліна облягало Львів разом із Богданом Хмельницьким; москалі здерли тоді мідяну бляху з костела. Навпроти костела є старий дім, що належав у першій половині XIX ст.

Личаківський парк

 

До половини XIX ст. цілий Личаків мав вигляд справжнього передмістя, наполовину села. Було багато садів та городів, бічні вулички йшли серед дерев і живоплотів, обійстя були обведені штахетами або парканами. Тут і там стояли показніші двірки, найповажніша з яких — палата Вишневецьких (де тепер заклад глухонімих). А то були малі домики, вкриті гонтою, на поверсі мали вікна під дашком, т. зв. фаціятки. Досі ще залишилися останки таких домиків (наприклад, Личаківська вулиця, ч. 59). Були й хати з солом'яною стріхою; остання перетривала до початку 1900-х рр., стояла вдолі під Личаківським двірцем.

Губернаторські вали

 

При кінці XVIII ст. австрійська влада знесла міські укріплення,— мури й башти зруйновано, вали розкопано й землю з них ужито на засипання фос. У 1821 р. губерніальний радник Райценгайм піддав проект уладження променади на запустілих валах; тоді впорядковано ці місця, засаджено італійські тополі, каштани й інші дерева, заведено стежки з лавками. Цей столітній парк знищила значно буря близько 1900 р. На честь засновника названо променаду Райценгаймівкою; пізніше, як губернатор Галичини Гавер замешкав у новій палаті, постала назва Губернаторських валів. На місці «великого белюарду» до 1890-х рр. був літній театр.

Вулиці Краківська і Вірменська

 

Краківська вул. в XV ст. звалася «Татарською» або «Поганською», названа так тому, що при ній коло Краківської брами було кілька домів татар. Татари в більшім числі мешкали на передмісті за брамою. Старші кам'яниці: ч. 24 — балкон в стилі рококо, ч. 11 — купецькі відзнаки з поч. XIX ст., ч. 34 — прикраса в стилі цісарства.

Народний Дім

 

На місці, де стоїть Народний Дім і церква Преображення, був монастир і костел чину св. Трійці, званого тринітаріями, що займалися викупом невільників з турецької неволі. Тринітарії оселилися тут 1695 р. й жили до скасування чину 1783 р. Цісар Йосиф II монастирські будинки призначив на заснований ним львівський університет. У костелі уладжено бібліотечну салю, й тут 16 листопада 1784 р. відбулася інагурація нового університету. Саля була прибрана адамашковими котарами (портьєрами), портретом цісаря й мальовилами, що зображали університетські будинки. На столі були зложені диплом, печать та інсигнії університетських властей.

Низький Замок

 

Далі стояв т. зв. Низький Замок, названий так для відрізнення від Високого Замку на горі. Він лучився з мурами міста при північно-західнім розі, фронтом стояв до теперішньої вул. Рутовського, починаючи від вул. Лукасінського (Низький Замок), до половини промислової школи. Повстав він разом із першими укріпленнями міста в XIV ст., двічі горів, був перебудований і в руїнах дотривав до початку XIX ст. Низький Замок був резиденцією королівського старости. Вхід був десь навпроти Народного Дому (до 1990 р. - окружний Будинок офіцерів).

Церква Св. Хреста і монастир Францішканів

 

Дальше за будинками єзуїтів був монастир францішканів з костелом св. Хреста, на місці давнішої церкви св. Хреста. Костел був заснований в XV ст. У сім францішканськім костелі відбулася славна нарада у вересні 1648 р., як на Львів ішов тоді Хмельницький. На раді було 3000 шляхти, і вона віддала оборону міста і краю князеві Яремі Вишневецькому, знаному з ненависті до козаків. Але Ярема забрав тільки гроші, зібрані міщанами на оборону, і кинув місто на його власну долю. Під час наради у костелі помічено якогось передміщанина-українця, що записував щось у книжечці. Його взято за шпигуна, виведено із костела і біля єзуїтської фірти без допиту і суду вбито. В 1785 р.

Успенська церква (ч.2)

 

При головній церкві є окрема каплиця Трьох Святителів, фундації Корнякта, побудована 1590 р., обновлена 1671 р. греком Александром Балабаном. Це невелика церковця, збудована з тесаного каменю, фасад поділений трьома пілястрами на три поля, посередині портал, на краях два вікна, густо вкриті різьбою з мотивами винограду й іншими; фриз із головок і фестонів, над будовою — три високі бані. Всередині каплиця знищена реставрацією, під час якої вкрито її стіни мармуром.

Кам'яниці в Ринку (ч.3)

 

Південний бік Ринку значно перебудований. Із старих домів найліпше зберігся ч. 14, в ренесанснім стилі, з тесаного каменю, пізніше обтинкований. Над входом – венеціанський лев з відкритою книгою з 1600 р. Жив тут Іван Массарі, венеціанський купець і консул.
Доми з гарними балконами ч. 15 і 16 – з початку XIX ст. Доми ч. 17, 18, 19, 20 у стилі рококо, зі стильовими балконами. Дім ч. 21 має ренесансний портал (збережений під виставою).

Кам'яниці в Ринку (ч.2)

 

Доречно подати деякі місця із статті М. Еліяшевського «Палата князів Любомирських у Львові», яку він помістив у виданні „Wiadomości Konserwatorskie" (Львів, 1925. Р. І. Ч. 7. С. 199–209). «До небагатьох львівських кам'яниць, які не тільки не попали в руїну протягом XVIII ст., але заясніли в новій стильовій одежі, належали кам'яниці Шимоновичів і Торошевичів, тепер князя Любомирського. з яких побудована палата, як про це говорять міські акти з 1770 р. Нинішній вигляд кам'яниці, особливо її партер, здеформований склеповими (крамничними) входами, виставами й вивісками, сливе не дає здогадуватися, що маємо перед собою першорядну пам'ятку, як під оглядом стилю, так і минулого.

Синдикація вмісту