Звичайні вулиці

В цій стороні лежать популярні місця прогульок: Медова Печера і Чортівська Скала. До Mедової Печери веде Пасічна дорога, попри Маєрівку; серед узгір лежить котловина і в ній дві невеликі печери. В 1850-х рр. тут була каменоломня і тоді видовбано печери. Назва Медової Печери, або Медунки, походить від того, що у печерах є вапняк, який кольором своїм нагадує мед (кристалічний вапняк).
В цій котловині є сліди невеликого цвинтарика: на цьому місці в 1914—1915 рр. російські воєнні суди виконували засуди смерті й тут хоронено розстріляних.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Сусідні Кривчичі належать до найстарших сіл під Львовом. Як було вже згадано, тут збирався купецький караван, що їхав на схід; дорога йшла через Лисиничі на Глиняни й далі. На кривчицьких полях стояв також табір Богдана Хмельницького 1648 р. і частина військ 1655 р. Досі ще частина кривчицьких піль має назву Табори.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Вул.Русових. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Антоновича. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.

Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.
Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.

Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.
Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.

Новий світлофор біля супермаркета Арсен по вул.Патона.

Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника. До центру біля тролейбусної зупинки "Школа".
Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника. До центру біля тролейбусної зупинки "Школа".

Вулиці Куркова й Театинська ведуть до горбів, які разом носять ім'я Кайзервальду (Шевченківський гай). Між вул. Театинською й вул. св. Войтіха (Довбуша) є гора Льва. Назва її вказує на ім'я князя Льва, від котрого Львів дістав своє ім'я. Але чому якраз ця гора названа його іменем, незвісно. Може, були тут якісь укріплення з часів князя, може, якийсь пам'ятник, може, відбулася якась подія, пов'язана з князем? Під цим іменем гора відома від XVI ст. В новіших часах її розкопали наполовину й добували з неї камінь і пісок; звідси її друга назва — Піскова гора. Під час необережних робіт траплялися тут різні випадки: пісок обвалився і засипав одного чоловіка разом із кіньми,— добуто його неживим. Горою Льва опікувався пильно наш історик Ісидор Шараневич, подбав про те, щоб гори не нищено й обсаджено її деревами; але по війні вона нищиться далі. Ця гора має свою легенду. В однім із львівських польських часописів появилося оповідання такого змісту: 11 березня 1925 р. перед полуднем переходив оповідач біля гори Льва. Шалів тут вітер, що кидав туманами піску й снігу, гнув додолу дерева й запирав віддих у грудях.

По тій самій стороні Куркової вулиці, ближче міста, в однім з дворів була т. зв. Veteranische Hohle («Печера ветеранів»), де з початком XIX ст. відбувалися міщанські балі.
При Курковій вулиці був монастир капуцинів, заснований 1708 р., по знесенню цього ордену в 1785 р. перейшов до фpанцісканів; в 1833 р. знищений пожежею, був відбудований наново. Недалеко від монастиря знаходився величавий будинок, де розміщується бібліотека «Народного Дому», заснована 1849 р., одна з найбільших в краю, цінна старими друками й рукописами. Будинок призначений на бурсу «Народного Дому».