Pavlo Zhezhnych-блог

При головних будинках ратуші стояли різні прибудови. З фронту були добудовані муровані крамниці. Від сходу, навпроти теперішнього дому «Просвіти» (пл. Ринок, 10), стояла «кордегарда» або «одвах» (гауптвахта) для війська, але найбільше був забудований Ринок за ратушею, від півночі. За самою ратушею була вузька вуличка «пасомонників», тобто шмуклерів. За нею по обох сторонах другої рівнобіжної вулички йшли «багаті крами». Це були крамниці найбагатших міщан. Хто мав торгівлю в Ринку, той уважався справжнім горожанином міста.

Львівська ратуша має широку і різнорідну історію. Як каже переказ, першу будову поставив тут князь Володислав Опольський, що в 1372-1378 рр. заряджував Галичиною як васал угорського короля з титулом володаря Русі. Перша згадка в актах про ратушу є з 1381 р. Будинок був, мабуть, мурований, вежа довгі часи була дерев'яною. Ратушу перебудовано в 1491 р., потім вежа горіла двічі, 1527 і 1571 рр.; була перебудована 1619 р.; так само й інші частини ратуші змінювалися і розширювалися протягом століть. На початку XIX ст. стара ратуша складалася з кількох будинків, фронтом обернених до полудня. Середній будинок був найстарший, своїми основами сягав до початків міста; направо і наліво були пізніші прибудови. Головний вхід був у лівім крилі. Вели до нього широкі сходи і нівколиста брама, оперта на сталевих стовпах; за нею був передсінок і сіни, з яких ішли кам'яні сходи на поверхи. Найбільш величавою салею будинку була кімната «панів» або «консулярна». Тут збиралася міська рада. До ради належали найбагатші міщани, «патриціят» міста, самі католики, німці і поляки. Вони правили містом без огляду на опір біднішого населення. Ставропігійське братство від імені української громади довгі роки вело процес з містом, щоби українців допущено до ради. Аж в кінці 1745 р. процес закінчився щасливо і до міської ради увійшов перший українець Юрій Коцій.
Радна кімната славилася багатством: були тут дорога збірка східних килимів, дорогоцінні свічники, годинники, образи, карти частин світу, великий герб Львова та ін. Рада приймала тут гостей і посольства. Були тут також посли Богдана Хмельницького: 1648 р. Захарій Хмельницький, свояк гетьмана, і 1655 р. Тетеря та Лесницький. Побіч радної кімнати була скарбівниця, де переховувано привілеї міста і різні дорогоцінності – міські і приватних осіб. На поверсі над радною салею була саля лавничого суду, де висів старовинний образ «страшного суду». Дальше містилися кімнати різних міських канцелярій. Окремо була кімната колегії сорока мужів, яка постала 1577 р. До неї належали представники ремісництва, біднішого міщанства, також і делегати «руської нації». Українські представники не раз у гірких словах картали міську раду за її самолюбство і несправедливість супроти бідного населення.

У княжім Львові, як знаємо, була німецька колонія, що вже за часів князя Льва мала свого війта. Німецькі оселі були в околиці костела Марії Сніжної. Як польський король Казимир зайняв Львів, він надав німецьким міщанам нові привілеї, а передусім дозволив їм закласти нове укріплене місто, на південь від Високого Замку, над Полтвою,– теперішнє середмістя. Ся околиця положена низько, багниста, в княжі часи заселена рідко, але не була зовсім безлюдною. Туди йшла важна дорога зі Львова на південь до Галича, і при сій дорозі мусили бути хоч малі оселі. Давня традиція говорить, що над Полтвою була церква Святого Хреста, потім монастир францішканів при теперішній вул. Рутовського (Театральній); на Полтві був десь тут млин вже згадуваного німецького війта Бертольда Штехера. Може бути, що в сю сторону протягалися німецькі оселі від костела Марії Сніжної, і тому німці дістали цей простір для себе. Так повстав новий німецький Львів. Осередком нового міста був теперішній Ринок, визначений у виді великого квадрата. Саме місто було невелике, також у виді чотирикутника, що кінчався мурами і ровами при теперішніх валах Гетьманських (просп.

Додано нову об'єктну галерею Собор Св.Юра.

З інших споминів про Високий Замок треба пригадати, що на площі під копцем відбувалися деколи українські віча й фестини. Особливо голосне було одне політичне віче в 1898 р., на якому вели між собою боротьбу українці з москвофілами, роз'ярення дійшло до того, що політичні противники скидали себе по сточищах гори...

При кінці XVIII ст. замок стояв уже як руїна, що сама розсипувалася під впливом дощів і повітря. За наказом австрійських властей почали розбирати мури й продавати їх на матеріал. Кам'яниця при Личаківській вул., ч. З, збудована із замкового матеріалу.
Далі дозволено також ламати на камінь мальовничі скелі, на яких були фундаменти замку. Через те гора почала зсуватися. При цій нагоді на замку знаходили старі монети, останки зброї, кулі тощо. В однім льоху виявлено два людські тіла, цілком скам'янілі,- забрано їх до природознавчих збірок університету і показувано як велику рідкість; пропали вони під час обстрілу Львова 1848 р.

Замок стояв на такім недоступнім місці, що вороги рідко коли пробували його добувати. Перший раз Високий Замок здобув 1648 р. Максим Кривоніс.

Княжа гора, на якій були головні укріплення княжого Львова, це найдальше на захід висунена частина узгір'їв, що підносяться над містом. По східній стороні Княжої гори був глибокий яр; далі за яром підносилася друга гора, вища від тамтої і значно ширша. Давньої назви її не знаємо, в XVI ст. звали її горою «Бідель», потім Замковою, бо на ній був замок за польських часів. Тепер побіч руїн замку стоїть на ній могила Люблінської унії.

Жовківське передмістя з часом посунулося за Полтву. Широку рівнину над Полтвою називали здавна Болонями або Лугами; там були пасовиська, з яких рівно користали мешканці міста й передмістя. Частина лугу називалася Чарачениця.
В новіших часах Жовківське передмістя було відоме городництвом. На початку XIX ст. при теперішній вул. Зборовських (Донецькій) були великі городницькі заклади німців Шнайдера й Гайслера, котрі не мали ще ніякої конкуренції й робили на квітах великі маєтки, але у другім поколінню їх доми підупали. При Замарстинівській вулиці були теж городники, зокрема Штінцінг, які знову продукували ярину.

Окрім українців (русинів) у місті були ще інші народи, різного походження. З Вірменії прибули до нас вірмени. Як турки завоювали їх країну, вони з Азії подалися на Крим і звідти перейшли до Львова. Тут вони були у значнім числі і в княжім місті мали аж три церкви — св. Анни, св. Якова й св. Хреста, їх головним осередком був Старий Ринок, тут вони жили ще довгі часи й затримали свої купецькі права. Вірмени мали в XV ст. біля Старого Ринку свою лазню; коло монастиря св. Якова був знову «вірменський міст».

До сходу Княжа Гора опадає до тераси на Замковій вулиці. Тут була нижча частина міста, її призначено на оселі людності, укріплення складалися також із валів і частоколів і оточували гору півколом та опадали десь до теперішньої Жовківської вулиці (Б. Хмельницького). Як виглядали ці укріплення, не знаємо нічого певного. В 1900 р. віднайдено під час земляних робіт підземний хідник завширшки й заввишки півтора метра, що веде від Княжої Гори поперек через вул. Татарську й Жовківську і виходить на вул. Бальонову (Гайдамацьку). З яких часів цей перехід — цього не знаємо.

В котрім місці лежав княжий город, про це давні літописи не говорять нічого. Новіші наукові досліди виказали, що княжий замок стояв там, де є тепер плантації (сквери, зелені насадження) Високого Замку, але не на цілім узгір'ю, а тільки на крайній західній горі, що опадає стрімко до Замкової вулиці. Цю гору називаємо Княжою.
Верх Княжої Гори знаходиться на плантаціях, між домиком огородника й штучною печерою. В давні часи (до 1830-х рр.) на місці, де тепер є домик огородника і реставрація (ресторан), ішов глибокий, стрімкий яр, так, що Княжа Гора була цілком відділена від другої гори, на якій стоїть тепер могила Люблінської унії. Княжа Гора була з природи дуже оборонна, збоча її спадали стрімко на всі сторони. На давніх малюнках вона має вид стіжка. Верх гори є тепер значно обнижений; коли закладено в 1830—1840 рр. замкові плантації, засипано згаданий вище яр і до засипання його ужито землі з Княжої Гори. Колись гора мусила бути така висока, як є ще у найвищім місці, над штучною печерою.

Львів завдячує свій початок галицько-володимирському королеві Данилові. Щоби захистити свою державу від татар, Данило в різних місцях Галичини, Волині й Холмщини ставив кріпкі замки, городи. Так і на узгір'ях, над низиною ріки Полтви поставив город (замок) і назвав його Львовом, від імені молодшого сина Льва. Першу згадку про наше місто подає Галицько-Волинський літопис з нагоди пожежі Холма під 1259 р.: «Таке було полум'я, що з усеї землі, бачено заграву, що й зо Львова дивлячися бачили по полях белзьких, задля горіння сильного полум'я» (літопис не має докладних дат, і 1259 р. не є певний; проф. М.Грушевський кладе цю вістку на 1255 р.).

Галереї поділено на 5 розділів:

• Визначні місця

Історичні місця Львова з усталеною назвою.

• Головні вулиці

Основні транспортні магістралі Львова.

• Звичайні вулиці

Вулиці Львова, які не відносяться до основних транспортних магістралей.

• Об'єкти

Окремі об'єкти-установи Львова.

• Тематичні

Галереї однотипних об'єктів, які можуть бути розділені територіально. Поряд з існуючими Новобудовами, Околицями, Пам'ятниками, Спортивними спорудами, Храмами додано нову галерею Старі фото

Напередодні святкування по всьому Львову можна було побачити рекламні щити.

На святкування в центрі міста зібралися тисячі мешканців Львова та його гостей.

Під галереєю розуміється сукупність фотографій одної тематики. Кожна знимка може належати до декількох галерей.
На сайті організовано декілька типів галерей:

• Територіальні - галереї вулиц, проспектів, площ, невеликих мікрорайонів з усталеною назвою (вулиця Галицька, просект Свободи, площа Ринок, Підвальна)
• Об'єктні - галереї певних об'єктів, які займають достатньо велику територію (Високий Замок, Львівська політехніка, Університет ім.І.Франка)
• Тематичні - галереї однотипних об'єктів, які розділені територіально (Околиці Львова, Новобудови, Храми Львова, Спортивні споруди)

Запрошуємо до побулікації фотографій усіх бажаючих, які професійно чи на аматорському рівні займаються знимкуванням краєвидів Львова. Якщо Вам небайдуже наше місто, якщо Ви хочете поділитися поглядом на Львів через об'єктив Вашої камери, опублікуйте Ваші фото на нашому сайті.

Щоб опублікувати свої знимки треба зробити такі кроки:
1. Увійти або зареєструватися на сайті.
2. Створити новий Допис у блозі.

Публікувати фотографії рекомендується групами, які відображать одну точку або один об'єкт знимкування. Фотографії з одної групи завантажуються як Зображення до одного Допису.

За можливістю заповнюйте всі поля:
1. У Заголовку необхідно відобразити тему Допису (поле обов'язкове).
2. Допис може мати декілька фотографій, до кожної з них окремо задаються Описи.
3. Допис можна прокласифікувати за різними ознаками.
4. У полі Тіло необхідно дати зміст Допису.
5. Для допису можна вказати Дату (Період), коли були зроблені знимки.
6. Якщо вказати Розташування, то Допис автоматично буде нанесено на карту.

Призначенням сайту є формування та ведення фотоальбому щоденного Львова. Ми акцентуємо увагу не на художній стороні фотознимків та туристичній красі Львова, а на щоденному вигляді міста Львова. Фотожурнал Львова містить фотографії, вулиці, краєвиди, галереї. Львівські фото, подані на цьому сайті, показують Львів очима звичайного мешканця.

На сайті публікуються фотографії Львова та його околиць з описами до них.

Усі сучасні фотографії є авторськими.

Фотографії сайту не направлені на розголошення конфіденційної інформації, оскільки вони зроблені з вільнодоступних точок огляду і показують публічні об'єкти.
Фотоблог Львова не є місцем для поширення порнографії, вульгарщини, нецензурщини та антиреклами.

Автором проекту є Павло Жежнич.