Історія Львова

1382 р., березня 12*. — НАЙСТАРІШІ ЗАПИСИ ПРО МАЙНОВІ УГОДИ У АКТОВІЙ КНИЗІ МАГІСТРАТУ МІСТА ЛЬВОВА

1. Генріх Пейт. У найближчу середу перед неділею свята померлих суд…** в особі Івана Амена, тодішнього війта і семи присяжних, нижченазваних Миколи Брігера, Івана Кереведира, Фрічкона зі Смотрича...** Петра Мельцера й Петра Штехера. На цьому суді Генріх Пейт з Кракова заявив претензії до всього рухомого й нерухомого майна кравця
Гоблона на суму 12 гривен без 1 фертона і виграв справу.
1а. Того ж дня і на цьому ж суді Аслан [і] Абрам відреклися від свого будинку на користь Анни, [дочки] Довгого Якова з власної волі на основі законного продажу.

1360 р., грудня 25.—ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III АДМІНІСТРАТИВНОГО СТАТУТУ МІСТА ЛЬВОВА

Ми, Казімір [III], з божої ласки король польський, сповіщаємо теперішнім і наступним [поколінням]: оскільки райці і судді нашого міста Львова згідно з нашою волею і за спеціальною нашою згодою вирішили точно дотримуватися статуту і насправді слід це робити.
Якщо будь-хто після складення угоди допуститься злочину, то не пізніше одного року і дня від вступу чи в'їзду до міста, в якому він цей злочин вчинив, повинен бути вигнаний.

1352 р., серпня 22.— ПРИВІЛЕЙ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ЮРІЮ, РУПЕРТУ ТА МАРГАРИТІ - НАЩАДКАМ ЛЬВІВСЬКОГО ВІЙТА БЕРТОЛЬДА НА ВІЧНЕ ВОЛОДІННЯ МАЄТКАМИ ПІД МІСТОМ ЛЬВОВОМ — МЛИНОМ СІЛЬСЬКИЙ КУТ, СЕЛОМ МАЛІ ВИННИКИ І ХУТОРОМ ПІДБЕРІЗЦІ, НАДАНІ ЙОМУ В МИНУЛОМУ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИМ КНЯЗЕМ ЛЬВОМ ДАНИЛОВИЧЕМ

В ім'я боже, амінь.
Оскільки в людській пам'яті затираються всі справи, якщо вони не закріплені урочистим оповіщенням документів і свідченням достовірних [людей], ми, Казімір [III], з ласки божої король Польщі, Краковії, Сандомирії, Ленчиці, Куявії, Померанії та Русі, доводимо до відома як сучасним, так і майбутнім [поколінням], що у нашій та наших баронів присутності з'явились [перед нами] поважні мужі Юрій та Руперт, брати і рідні сини доброї пам'яті Матія, колись львівського війта разом з панею Маргаритою, їх рідною сестрою.

1341 р., квітня 29.— З ЛИСТА ПАПИ РИМСЬКОГО БЕНЕДИКТА XII КРАКІВСЬКОМУ РИМО-КАТОЛИЦЬКОМУ ЄПИСКОПУ З ДОРУЧЕННЯМ ЗВІЛЬНИТИ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ВІД ПРИСЯГИ ШАНУВАТИ ПРАВА І ЗВИЧАЇ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

Надзвичайна відданість апостольській столиці, що її проявив найдорожчий син во Христі славний король Польщі Казімір, заслуговує того, щоб і ми були прихильні і ласкаві до нього і до всього, що стосується спасіння його душі. З поданого до нас прохання цього короля ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава [Тройденовича], князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за його життя, тоді король, вражений цим злочином, і прагнучи помститися за кривду заподіяну християнській вірі, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди...

1340 р., після квітня 22*.— ІЗ «ХРОНІКИ» ЯНА ДЛУГОША — ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЛЬВОВА ПОЛЬСЬКИМ КОРОЛЕМ КАЗІМІРОМ III

...Коли король Польщі Казімір [III] довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо [і] після великодного тижня ** поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримували б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля зі всім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягли йому на вірність і послух.

1287 р.* — ЗАПИС У ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОМУ ЛІТОПИСУ ПРО ПОХОДИ ЗОЛОТООРДИНСЬКИХ ВІЙСЬК, ПЕРЕБУВАННЯ ЇX НА ЛЬВІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ І ОБЛОГУ ЛЬВОВА

Року 6791. Телебуга хотів іти на Краків, але не дійшовши до нього повернув назад у Торжку. Бо прийшла звістка до нього, що Ногай випередив його в поході на Краків. А про те була між ними велика незгода і, так й не зустрівшись з Ногаєм, пішов назад, на землю Льва, на місто Львів. І стояли у Львовій землі 2 тижні, харчуючись і не воюючи. І не давали з міста вийти за харчем. Хто ж виїхав з міста, одних убивали, інших брали у неволю, а деяких, пограбувавши, відпускали нагих, а ті від морозу помирали, бо була зима люта вельми... А по відході Телебуги і Ногая князь Лев [Данилович] полічив, скільки загинуло у його землі людей, скільки попало в неволю, скільки було вбито і скільки волею божею померло — [всього] дванадцять з половиною тисяч.

70-ті роки XIII ст* — УРИВОК З «ХРОНІКИ ЛЬВОВА» ВАРФОЛОМІЯ ЗИМОРОВИЧА ПРО БУДІВНИЦТВО КНЯЗЕМ ЛЬВОМ ДАНИЛОВИЧЕМ ВИСОКОГО І НИЗЬКОГО ЗАМКІВ ТА ЗАСЕЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МІСТА

...Лев [Данилович]... дбаючи ретельно про власну безпеку і долю простого люду, що опинився між польським молотом і татарським ковадлом, завжди і літом і зимою у супроводі численних дружинників був готовим до бою. Оскільки жадібні до багатої здобичі татари щороку спустошували нападами Руську землю, чимало знатних панів будували на стрімких кручах або серед непрохідних болот сховища і укріплення для безборонного люду, розуміючи, що ворожі наскоки стримуються не лише військовими загонами, але й мурами укріплень.

1256 р.* ЗАПИС У ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОМУ ЛІТОПИСУ ПРО ПОЖЕЖУ МІСТА ХОЛМА З ПЕРШОЮ ПИСЕМНОЮ ЗГАДКОЮ ПРО ЛЬВІВ

Року... 6767. Куремса вирушив війною на Данила [Галицького] і Василька [Романовича]... І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу (потім ми опишемо про створення цього міста і прикрашання церкви і про його велике руйнування, всім на жаль), і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і з Львова, по Белзьких полях було видно, бо сильним було полум'я пожежі.